Справа №372/359/21 Головуючий у 1 інстанції: Висоцька Г.В.
Провадження №22-ц/824/13594/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
30 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.
за участю секретаря Пітенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування, в якому просила:
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період із лютого 2007 року по день смерті останнього;
- визнати майно (кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ; об'єкт незавершеного будівництвом та господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку(кадастровий номер 3222285203:01:311:0003); автомобіль ЗАЗ 110307, 2006року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; мотоцикл, марка VM, модельT-2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ) спільною сумісною власністю між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яке було набуте ними в періодпроживання однією сім'єю та визнати право власності на 1/2 частинувказаного майна за ОСОБА_1 ;
- змінити черговість в спадкуванні, віднісши ОСОБА_1 до першої черги спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у період з лютого 2007 року по день смерті ОСОБА_3 між ними тривали спільні взаємні стосунки, які ґрунтувались на взаємних почуттях та шлюбних відносинах.
Вони проживали разом в кімнатігуртожитка за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, піклувались один про одного, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, які притаманні чоловіку та дружині.
За час спільного проживання вона із померлим ОСОБА_3 зробили ремонт у кімнаті гуртожитку, в якій проживали, приватизували її, займались будівництвом дачі за спільні кошти, приватизували земельну ділянку, придбали за спільні кошти мотоцикл, автомобіль.
За весь час спільного проживання до них неодноразово приїздили гості, у 2016 році відпочивали у санаторії «Смерічка» у с. Опака Дрогобицького р-ну Львівської обл.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Всі витрати на проведення обряду поховання, поминальні обіди несла вона.
Одразу після смерті ОСОБА_3 його син від попереднього шлюбу ОСОБА_2 з метою усунення її від користування спільним із ОСОБА_3 майном забрав ключі від дачі, після чого заварив калітку та змінив замок в гаражі, де знаходиться спільний з ОСОБА_3 автомобіль та мотоблок.
Також намагався забрати ключі від помешкання, де вона разом із ОСОБА_3 проживали.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не визнає її права на частку у спільному сумісному майні, чим порушує право власності на частку в спільному сумісному майні із померлим ОСОБА_3 , яке було набуте ними спільно під час проживання однією сім'єю.
Факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 , серед іншого, також підтверджується Актом обстеженняматеріально-побутових умов та фактичного проживання від 09 грудня 2020 року,відповіддю Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області на адвокатський запит, спільними фотокартками, показаннями сусідів та брата ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , довідкою про доходиОСОБА_1 , що свідчить про її внесок у спільний бюджет сім'ї, за рахунок якого утримувалось житло, будувавсябудинок, придбавався автомобіль, мотоцикл, мотоблок,платіжними документами про поховання, довідкою, виданою ОСОБА_1 ,щодо сплати судово-медичних досліджень та ін.
Оскільки вона та ОСОБА_3 прожили разом однією сім'єю майже 14 років, можна дійти висновку, що їй на праві спільної сумісної власності належить половина спільно нажитого майна, серед якого: кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ; об'єкт незавершеного будівництвом та господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль ЗАЗ 110307, 2006року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтвопрореєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; мотоцикл, марка VM, модельT-2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтвореєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; мотоблок; бензопила, бензокоса, бетономішалка.
Крім того, враховуючи той факт, що вона та ОСОБА_3 фактично були подружжям без реєстрації шлюбу, можна дійти висновку, що їй належить право першої чергиспадкування за законом разом із сином померлого ОСОБА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період із 29 червня 2016 року і по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказувала, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2006 року не проживали разом, шлюбні відносини між ними були припинені, проживали окремо та не вели спільного господарства. Таким чином, визнавши час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з дня набрання законної сили рішення суду про розірвання попереднього шлюбу апелянта, тобто з 29 червня 2016 року, судом першої інстанції було порушено її право на захист права власності на спільно придбане майно, оскільки за час фактичного проживання апелянта та спадкодавця в період з 2007 року по час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини, було придбано спільне майно.
Зазначала, що судом першої інстанції не взято до уваги, що спадкодавець помер та не з'ясовано повною мірою питання щодо надання нею спадкодавцеві допомоги в зв'язку із безпорадним станом, а також не досліджено повною мірою надання такої допомоги іншими спадкоємцями померлого, в тому числі і рідним сином.
Посилалася на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що об'єкт незавершеного будівництва був розпочатий і побудований у період проживання апелянта і спадкодавця. Такі обставини підтверджуються відповідями Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №4 від 25 січня 2021 року та №2 від 25 січня 2021 року, які не були досліджені судом першої інстанції.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказував, рішення суду ухвалено з урахуванням всіх обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства. Судом першої інстанції надано висновки по кожному пункту позовних вимог позивача.
У судовому засіданні адвокат Давиденко О.С. представник ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
На підставі ст. 372 ЦПК України апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, що не з'явилася.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Давиденко О.С. представника ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов та фактичного проживання від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 з 2007 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 20 т. 1)
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 . (а.с. 182 т. 1)
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №380 від 19 березня 2021 року на дату смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 183 т. 1)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:
- мотоцикл, марка VM, модель 150T-2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 21-22 т. 1);
- автомобіль, марка ЗАЗ, модель 110307, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 21-22 т. 1);
- кімната, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_6 від 15 грудня 2008 року (а.с. 23-24 т. 1);
- земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222285203:01:311:0003, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №201208 від 27 листопада 2009 року (а.с. 25-26 т. 1);
- об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
10 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 181 т. 1)
24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 196 т. 1)
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_3 , як дружини та чоловіка, у період із лютого 2007 року по день смерті останнього.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до статті 74 ЦК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №755/18012/16-ц та від 25 квітня 2019 року у справі №759/4596/18.
Отже, позовна вимога щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з лютого 2007 року по день смерті останнього суперечить вимогам статті 25 СК України, оскільки попередній шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був розірваний рішенням Миронівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року, яке набрало законної сили 29 червня 2016 року. (а.с. 205-206 т. 1)
Установивши, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 10 жовтня 1981 року до 29 червня 2016 року, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у встановленні факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2008 року до 29 червня 2016 року , при цьому встановивши такий факт з 29 червня 2016 року і до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона та ОСОБА_5 припинили фактичні шлюбні правовідносини з 2008 року і це є підставою для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Дана обставина не має правового значення для вирішення питання наявності спадкових прав.
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що кімната АДРЕСА_3 , земельна ділянка, кадастровий номер 3222285203:01:311:0003, автомобіль марки ЗАЗ, модель 110307, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , мотоцикл марки VM, модель 150T-2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_3 , набуте та зареєстроване за ним до 29 червня 2016 року, в зв'язку із чим не підлягає поділу із ОСОБА_1 як спільна сумісна власність подружжя.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів часу закінчення незавершеного будівництвомжитлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що позбавило суд можливості встановити наявність або відсутність у ОСОБА_1 права на 1/2 частину незавершеного будівництвомжитлового будинку в спільній сумісній власності подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що об'єкт незавершеного будівництва був розпочатий і побудований у період проживання апелянта і спадкодавця, що, на думку позивача, підтверджується відповідями Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №4 від 25 січня 2021 року та №2 від 25 січня 2021 року.
Із вказаних документів вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_4 набутий померлим ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1999 року. Будинок перебував у непридатному стані для проживання та був демонтований. Інформацію про початок будівництва житлового будинку на даній земельній ділянці внесено у 2011 році відповідно до по господарських книг. У зв'язку з відсутністю доступу до житлового будинку готовність об'єкта незавершеного будівництва становить 80%. Об'єкт незавершеного будівництва не здано в експлуатацію. (а.с. 13-14 т.1)
Однак, як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 29 червня 2016 року і до дня його смерті. Жодної інформації, на якій стадії будівництва перебував житловий будинок у даний період, відповіді №2 та №4 від 25 січня 2021 року не містять.
Крім того суду не надано доказів безпосередньої участі позивача в будівництві спірного будинку, оскільки початок будівництва відбувся у 2011 році, а факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , встановлено з 29 червня 2016 року, оскільки позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав зміни черговість в спадкуванні.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Позивачем не було надано доказів перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, здійснення позивачем опіки над ним, надання йому матеріального забезпечення або будь-якої іншої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, а також тривалий час здійснення таких дій.
Доводи апелянта щодо не дослідження судом першої інстанції надання допомоги померлому іншими спадкоємцями померлого, в тому числі і рідним сином не заслуговують на увагу, оскільки в даній справі саме позивач звернулася до суду з позовними вимогами змінити черговість спадкування, віднісши її до першої черги спадкування, і саме на неї покладений обов'язок довести такі обставини належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови суду складено 10 грудня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко