14 грудня 2021 року справа №380/12996/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Новак Л.М.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 13980 грн. 24 коп. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року йому в неповному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про виплату індексації, однак у визначений законодавством термін відповідь йому не була дана. Стверджує, що за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року. Окрім того, відповідачем не надано інформації про розмір посадового окладу станом на 01.01.2008 року, 01.10.2017 року за посадами, на яких він проходив службу в період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року. Також вказує, що за період проходження служби з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року сума невиплаченої індексації складає 13980 грн. 24 коп.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що нарахування та виплата індексації у військовій частині здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства. Стверджує, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів). Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення заробітної плати і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються усі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.10.2021 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 07.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися з мотивів запровадженням карантину, пов'язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
28.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 20.06.2017 року по 09.10.2017 року; довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення з 20.06.2017 року по 09.10.2017 року; копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 20.06.2017 року по 09.10.2017 року; розрахунок належної індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2017 року по 09.10.2017 року з зазначенням базових місяців для розрахунку індексів споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення та інші документи.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №49/0/214-20 від 15.04.2020 року починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
Згідно із листом тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, який міститься в матеріалах справи, станом на 2015-2018 роки місяцем для проведення індексації є січень 2008 року.
Як вбачається із розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року, який міститься в матеріалах справи, за вказаний період відповідачем не було виплачено відповідачем індексації грошового забезпечення.
Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.
При цьому, до виплати належить 13980 грн. 24 коп.
Не погодившись із сумою виплаченої відповідачем індексації грошового забезпечення позивач звернувся із даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року з урахуванням січня 2018 року як базового місяця.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом другим ч.1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із абзацом першим ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (абзац другий ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).
Відповідно до абзацу третього ч.2 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як передбачено в ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою ст.19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1282-XII).
Згідно із абзацом 2 ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою ст.2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст.3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, як передбачено абзацом третім ст.1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (ч.2 ст.4 Закону №1282-XII).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Частиною четвертою ст.4 Закону №1282-XII встановлено, що підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частиною п'ятою цієї ж норми передбачено, що у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 6 лютого 2003 р. № 491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абзацу 5 п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абзацом першим п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Абзацом другим п.4 Порядку № 1078 передбачено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий п.4 Порядку № 1078).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий п.4 Порядку № 1078).
Відповідно до абзацу першого п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац другий п.5 Порядку № 1078 встановлює, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій п.5 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий п.5 Порядку № 1078).
Абзацом п'ятим п.5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий п.5 Порядку № 1078).
Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 року у справа №825/565/17 зазначено, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як вбачається із листа Міністерства соціальної політики України №76/0/214-20 від 23.06.2020 року, який міститься в матеріалах справи, починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішеням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку замає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.
У спірних правовідносинах позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року повинен бути січень 2008 року.
Аналіз п.5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01.03.2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Отже, у період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 року у справі №120/313/20-а.
Наведе дозволяє суду прийти до висновку, що дії відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року без урахуванням січня 2008 року як базового місяця не відповідають визначеним у пунктах 1 та 2 ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірної поведінки у спірних правовідносинах та порушують гарантоване державою право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у повному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.
Щодо відрахування військового збору із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Як передбачено положеннями абзацу першого ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Абзацом другим цієї ж статті передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно положень ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до критеріїв правомірності визначених у пунктах 1-9 цієї ж норми.
Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Узагальнюючи наведені норми, можна прийти до висновку, що до компетенції відповідача належить компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб, а до повноважень суду - перевірка правомірності вчиненої дії чи бездіяльності (ч.2 ст.2 КАС України).
У спірних правовідносинах відповідач не компенсував суми податку з доходів фізичних осіб, а тому суд не може надавати оцінку правомірності дії, яка ще не вчинена та давати вказівку на вчинення її у певний спосіб, оскільки такий підхід буде порушувати конституційні засади розподілу влади.
Іншими словами, у разі вчинення бездіяльності, суд, за умови встановлення під час розгляду справи протиправності такої, може лише спонукати вчинити певну дію, без конкретизації способу вчинення.
Відтак, вимоги позивача щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення є передчасними.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за спірні періоди в сумі 13980 грн. 24 коп.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 року у справі №420/1207/19 дійшов наступних висновків: «Здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної суми заборгованості».
Відтак, суд вважає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
Як наслідок, підлягають задоволенню також і похідні вимоги щодо зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, передбаченого ст.382 КАС України, то суд не вбачає необхідності в такому, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження обставин того що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 19.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Я.Мартинюк