Іменем України
16 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7025/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 25.03.2021;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 25.03.2021 у розмірі 80 % заробітної плати (доходу) на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу період навчання в Свердловському СПТУ № 73 Ворошиловградської області з 01.09.1986 по 12.01.1990 та період роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за віком відповідно до Списку № 1. Трудову діяльність розпочав з 23.01.1990. Станом на 25.03.2021 загальний трудовий стаж складає 38 роки 02 місяці, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1, згідно трудової книжки складає більше 15 років, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 24.01.1990 року та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). При призначенні пенсії відповідачем до пільгового стажу зараховано лише 13 років за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5), про що стало відомо лише у березні 2021 року, що підтверджується підсистемою про призначення пенсії, яку отримав 25.03.2021 року(додається до заяви). 25.03.2021 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 3455-У1 з врахуванням всього пільгового стажу за Списком № 1, врахувавши періоди:
- навчання в Свердловському СПТУ № 73 Ворошиловградської області з 01.09.1986 року по 12.01.1990 року;
роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 р. по 06.05.1991р. та з 29.11.1993 р. по 07.08.1994 р.
Листом № 60-51/Ш-21/8-1238/21 від 08.04.2021 року Марківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області відмовлено в перерахунку пенсії та вказано на те, пільговий стаж зараховано лише за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК 5) 13 років. 25.05.2021 був поданий до Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року (справа № 360/2724/21) позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 25.03.2021 про перерахунок пенсії. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, за заявою ОСОБА_1 від 25.03.2021 про перерахунок пенсії.
Як стверджує позивач, рішенням № 123850002636 від 19.08.2021 відповідач відмовив в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 25.03.2021, що свідчить про затягування розгляду заяви по суті та змушує знову звертатися до суду.
Позивач вважає, що відповідач належним чином не оцінював подані документи, а саме: трудову книжку, яка містить необхідні дані за спірний період, які свідчать про - навчання в Свердловському СПТУ № 73 Ворошиловградської області з 01.09.1986 по 12.01.1990 та роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
30.11.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 41936/2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.45-49).
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.10).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.45-49).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 16.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (арк.спр.39-40);
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.10.1996 Волочиським РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є пенсіонером за віком (Список № 1) з 06.02.2021 (арк.спр.23).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 27.01.2021 № 925-5000336877, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (арк.спр.12).
Відповідно до протоколу Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 12.02.2021 вбачається, що страховий стаж (повний) ОСОБА_1 складає: 38 років 02 місяці 00 дні, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 - 12 років 7 місяців 0 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 12 років 07 місяців 0 дні, додаткові роки за список № 1 - 13 років 0 місяців 0 дні, робота за списком № 1 13 років 06 місяців 27 днів (арк.спр.23).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25 березня 2021 року, в якій просив зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 періоди навчання в Свердловському СПТУ № 73 з 01.09.1986 по 12.01.1990, роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994; здійснити перерахунок пенсії; призначити пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» (арк. спр. 13).
Відповідно до даних КП «ДСС», рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 360/2724/21 позов адвоката Варченка Володимира Григорійовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 25 березня 2021 року про перерахунок пенсії. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, за заявою ОСОБА_1 від 25 березня 2021 року про перерахунок пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 № 360/2724/21 та повторного розгляду заяви позивача від 25.03.2021 відповідачем прийнято рішення від 19.08.2021 № 123850002636 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (далі - рішення від 19.08.2021 № 123850002636) (арк.спр.14-16).
Зі змісту рішення від 19.08.2021 № 123850002636 вбачається, що уточнююча довідка про підтвердження спеціального трудового стажу за період роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994 до управління не надходила. Особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на тимчасового окупованій території визначеного Законом України від 15.04.2014 № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України». Згідно із зазначеним законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України за їх діяльність вважається незаконними - будь-який акт (рішення, документ), виданий вище зазначеними органами та/або особами є недійним і не створює правових наслідків. Так як первинні документи, які б підтверджували пільговий стаж роботи знаходяться на території, яка тимчасово не підконтрольна Українській владі, зарахувати період навчання у Свердловському СПТУ № 73 від 01.09.1986 по 12.01.1990, період роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994 підстави відсутні. Управлінням прийнято рішення щодо відмовлення в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до пільгового стажу періоду навчання у Свердловському СПТУ № 73 від 01.09.1986 по 12.01.1990, період роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994 (арк.спр.14-16).
Дослідженням копії трудової книжки позивача від 24 січня 1990 року серії НОМЕР_1 встановлено, що в ній наявні такі записи за спірний період:
- навчання в СПТУ № 73 за спеціальністю підземний електрослюсар 4 розряду з 01.09.1986 по 12.01.1990, диплом від 15.01.1990 серії НОМЕР_4
- записи № № 1-2 - з 23.01.1990 по 06.05.1991 робота на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 23.01.1990 № 17/к), звільнений у зв'язку з призовом в армію (наказ від 08.05.1991 № 114/к);
- записи № № 4-5 - з 29.11.1993 по 07.08.1994 робота на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на дільниці з видобування (наказ від 29.11.1993 № 258/к), звільнений за власним бажанням (наказ від 19.08.1994 № 112/к) (арк. спр. 17-20).
Інші періоди трудової діяльності позивача не досліджуються, оскільки не є спірними.
Згідно з копією диплома від 15.01.1990 серії НОМЕР_4 позивач в період з 01.09.1886 по 12.01.1990 навчався в навчання в Свердловському СПТУ № 73 за професією електрослюсар підземний (арк. спр. 21).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Положеннями частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу) (абзац 21 частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV).
За приписами частини другої статті 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Разом з тим, положеннями статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
ОСОБА_1 звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області саме із заявою про перерахунок пенсії та призначення пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним в оскаржуваному рішенні від 19.08.2021 № 123850002636 щодо неможливості зарахування до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоду його навчання з 01.09.1986 по 12.01.1990 та роботи з 23.01.1990 по 06.05.1991, з 29.11.1993 по 07.08.1994 через необхідність надання додаткових доказів для підтвердження стажу роботи, суд зазначає наступне.
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII « Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до пункту « е» статті 3 цього Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 « Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок № 590).
Підпунктом « і» пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті « і» , зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Суд звертає увагу відповідача, що пункт «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та Порядок № 590 не містить застережень щодо зарахування до загального трудового стажу періоду навчання за певною формою навчання.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначені правові норми кореспондується з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Пункт 2.15 Інструкції № 162 визначав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи положення пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Судом встановлено, що спірне рішення від 19.08.2021 № 123850002636 взагалі не містить посилань відносно того, в чому саме полягає невідповідність записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.01.1990 вимогам інструкцій щодо їх заповнення.
Натомість, дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.01.1990 встановлено, що записи у ній в повній мірі відповідають вимогам Інструкцій № 162 та № 58, місять всю необхідну інформацію про характер виконуваною позивачем роботи та підтверджують навчання позивача за період з 01.09.1986 по 12.01.1990, а також зайнятість ОСОБА_1 у періодах з 23.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994 на роботах, які дають право на перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження страхового (пільгового) стажу роботи ОСОБА_2 , а також навчання необхідно надання додаткових документів (уточнюючих довідок, тощо), суд не бере до увагу, оскільки робота позивача за вказаний період в повній мірі підтверджується записами в трудовій книжці.
Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії, що зазначені відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки, як вже вищевказано, оцінка рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
Аналіз застосованих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 19.08.2021 № 123850002636 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо відмови у призначенні пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є протиправним та таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог відносно зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 25.03.2021 у розмірі 80 % заробітної плати (доходу) на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Оскільки вирішення питання про перерахунок пенсії є виключною компетенцією відповідача, враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті спірного рішення, яке не відповідає вимогам Закону № 1058-IV, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.08.2021 № 123850002636 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 період його навчання у Свердловському СПТУ № 73 з 01.09.1986 по 12.01.1990, а також роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 22.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 25.03.2021, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Так, відповідач повинен обрахувати страховий (пільговий) стаж позивача за даними трудової книжки, а також вирішити питання про перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 20.09.2021 № 0.0.2274054601.1 (арк.спр.21).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають фактичному задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.08.2021 № 123850002636 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 період його навчання у Свердловському СПТУ № 73 з 01.09.1986 по 12.01.1990, а також роботи на шахті «Майська» в/о «Свердловантрацит» з 22.01.1990 по 06.05.1991 та з 29.11.1993 по 07.08.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 25.03.2021, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.О. Кисельова