Справа № 645/1640/21 Головуючий суддя І інстанції Бабкова Т. В.
Провадження № 33/818/1300/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
30 листопада 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1978 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 06.03.2021 року о 19 год. 01 хв. в м. Харкові по пр. Московському, 271/4, керував автомобілем Mercedes - Benz C180, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я, КНП ХОР "Обласний наркологічний диспансер" за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, водій відмовився в присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що на його думку він був зупинений незаконно, а тому всі процесуальні документи, складені працівниками поліції є незаконними. Посилається на закон, який скасував відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП на час винесення постанови. Вважає, що в протоколі зазначено не вірну адресу його зупинки.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року, посилаючись на те, що копію судової постанови він отримав лише 11.05.2021 року. З відомостей цієї копії він дізнався, що повний текст постанови був виготовлений лише 05.05.2021 року, а тому вважає, що строк подачі апеляційної скарги пропустив з поважних причин.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст. 129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопоурешння, відомості направлення на огляд водія транспортного засобу, відомості акту огляду на стан сп'яніння, відомості письмових пояснень свідків, а також відомості відеозапису з нагрудних відеокамер працівників поліції.
Зокрема, відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» та в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків.
З відомостями, які зафіксовані в цьому протоколі ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі.
Належить взяти до уваги те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, що свідчить про відсутність будь-яких об'єктивних фактичних відомостей про порушення працівниками поліції чинного законодавства під час складення протоколу, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відомості, які зафіксовані у цьому протоколі відповідають дійсності.
Поряд з цим, ОСОБА_1 ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував, що саме його, як водія, було зупинено працівниками поліції. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.
Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей.
Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже вбачається, що працівник поліції, виявивши ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Поряд з цим, працівники поліції склали направлення на огляд водія на стан наркотичного сп'яніння (арк. 3), що свідчить про дотримання працівниками поліції під час складення протоколу вимог п.8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Крім того, відповідно до відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. 4, 5) вбачається, що вони були залучені працівниками поліції у якості свідків. В їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану сп'яніння, за допомогою спеціального технічного засобу «ДРАГЕР» на місці зупинки або у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, що вони саме і засвідчили своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції, призначене на 30.11.2021 року, ці свідки викликались шляхом направлення судових повісток поштовим зв'язком з зворотним повідомленням. Відповідно до відомостей поштових зворотних повідомлень (арк. 72-73) ці свідки особисто отримали судові повістки, однак в судове засідання вони не з'явились. Отже апеляційний суд виконав всі процесуально можливі заходи для виклику цих свідків в судове засідання.
Проте, відповідно до відомостей відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 10), вбачається, що свідки дійсно були присутні під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що письмові пояснення свідків заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції у присутності двох свідків запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки від чого він відмовився. Після чого працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, від чого ОСОБА_1 також відмовився.
Крім того, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений вимогами ст. 266 КУпАП, а також положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ вищенаведеної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 06.03.2021 року був зупинений автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та працівниками поліції у присутності двох свідків йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також у медичному закладі, від якого він відмовився, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, а також вимогам ст. 266 КУпАП.
Отже, апеляційні твердження та доводи стосовно порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Поряд з цим в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений за адресою: м. Харків, проспект Московський 246, що суперечить відомостям, які встановлені у судовій постанові, а тому в цій частині постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року підлягає зміні.
Крім того, належить врахувати, що, в листі від 03.07.2020 року Верховний Суд звернув увагу на те, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів,що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основ (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, я транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з ч.1 та ч.3 ст. 130 КУпАП та передбачено у ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч.2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультра активна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акту чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно правового акту, який діяв раніше, поширюється не на реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Виходячи з цих положень до осіб, які до 01.липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або в інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місце вчинення правопорушення.
Крім того, в цьому листі зазначено, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ст. 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість їх реакції, або інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Таким чином, твердження апелянта щодо закриття провадження у зв'язку із набранням 01.07.2020 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» на підставі ст.ст. 8, 247 КУпАП є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року змінити.
Вважати встановленим місце скоєння правопорушення: проспект Московський, 246, м. Харкова.
В решті постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков