іменем України
14 грудня 2021 року
м. Харків
справа № 616/335/21
провадження № 22ц/818/5668/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Гришиної А.О.,
імена (найменування) сторін:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Омельченка Євгена Володимировича - представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року в складі судді Подмаркової Ю.М.,
У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 28 січня 2021 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням заборгованості за відсотками та штрафів становить 21 185,06 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.
Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 03 січня 2020 року в розмірі 14 998,91 грн та 1 607,15 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості.
05 серпня 2021 року ОСОБА_2 представник АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення процентів та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула. Під час укладення кредитного договору сторони узгодили суттєві умови, про що свідчить паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Заочне рішення в частині вирішення спору про стягнення тіла кредиту та штрафу не оскаржено, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 31 січня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 28 січня 2021 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням заборгованості за відсотками та штрафів становить 21 185,06 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Встановлено, що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, що підтверджується розрахунком банку. Однак жодного платежу на погашення заборгованості не внесла.
Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03 січня 2020 року, посилався на паспорт споживчого кредиту, який був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Розділом 4 «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» паспорту споживчого кредиту передбачено, що пільгова процентна ставка складає 0,000001 відсотка на місяць; базова процентна ставка складає: 3,9% в місяць (46,8% річних); 3,7% в місяць (44,4% річних). Строк кредитування 240 місяців.
Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
Інформація, яка міститься в паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 01 липня 2021 року.
Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом станом на 28 січня 2021 року складає 6 136,15 грн, який відповідачкою не спростовано.
З огляду на викладене, правових підстав для відмовив задоволенні позову в частині вирішення спору простягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 03 січня 2020 року в розмірі 6 136,15 грн у суду першої інстанції не було.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором від 03 січня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 6 136,15 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 2 270,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн (а. с. 4, 59).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 4 067,85 грн із розрахунку: 2 270,00 грн + 3 405,00 грн - 1 607,15 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Омельченка Євгена Володимировича представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором від 03 січня 2020 року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , УПН: 2885525246) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. № 11, рах. НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770) заборгованість за процентами за користування кредитом за кредитним договором від 03 січня 2020 року в розмірі 6 136,15 грн (шість тисяч сто тридцять шість грн 15 коп.) та судовий збір в розмірі 4 067,85 грн (чотири тисячі шістдесят сім грн 85 коп.).
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
О.В.Маміна