Харківський апеляційний господарський суд
"01" жовтня 2007 р. Справа № 47/525-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., судді Білоконь Н.Д. , Фоміна В.О.
при секретарі Євтушенкові В.В.,
за участю представників сторін:
прокурора - Кріциної Н.Г., посвідчення № 116 від 27.09.2001р.,
позивачів -1-го - Казеки Є.В., копія постійної довіреності № 1488/09-11 від 04.08.2006р. у справі, 2-го - Зучека Є.Н., копія постійної довіреності від 23.10.2006р. у справі,
відповідачів - 1-го - Вєдєньйової М.М., довіреність від 01.12.2006р. у справі, 2-го - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. № 297 Х/1-12, 298 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.06 р. у справі № 47/525-06
за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків, 2) державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева", м. Харків,
про визнання недійсним договору, визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності та повернення до державної власності нежитлової будівлі,
встановила:
Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, першого позивача, та регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, другого позивача, до товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", першого відповідача, та державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", другого відповідача, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року, укладеного між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Таміра", визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10079470 від 14.03.2006р., реєстраційний номер № 14017241, номер запису 6324 в книзі 1, виданого ТОВ "Таміра", повернення до державної власності нежитлової будівлі літ."А-2" загальною площею 3264,1 кв. м., розташованої в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43- Г.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2006 року у справі № 47/525-06 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Жельне С.Ч.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
арківська міська рада з рішенням господарського суду Харківської області не погодилася. Представником Харківської міської ради Стаматіною М.В. до Харківського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, незастосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Другим представником Харківської міської ради Казекою Е.В. до апеляційного господарського суду також подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
Апеляційні скарги представники першого відповідача обґрунтовують, зокрема, наступним.
Господарський суд не дав оцінку тому факту, що у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданому виконкомом Харківської міської ради 28.02.2006р. на підставі розпорядження Харківського міського голови № 517, власником нежитлової будівлі «А-2»загальною площею 3264,1 кв. м, розташованої за адресою м. Харків,, пр. Гагаріна, 43-Г, вказано «Державу Україна», яка є самостійним суб'єктом права власності і не була стороною у договорі купівлі-продажу від 07.03.2006р.
Суд не перевірив, чи вчинені сторонами дії на виконання договору, в тому числі з проведення розрахунків у грошовій формі.
Згідно із законодавством об'єкт дошкільного навчального закладу мав бути безоплатно переданий Харківській міській раді, а не ТОВ «Таміра». Суд послався на те, що наказом ДП «Завод ім. В.О. Малишева»від 18.12.2002р. № 2003 дошкільний навчальний заклад було закрито, тоді як згідно з частиною6 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту»реорганізація або ліквідація діючих дошкільних навчальних закладів, створених державними підприємствами, допускається лише за згодою територіальної громади села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.
Представники першого позивача вважають доказом того, що будівля по пр. Гагаріна, 43-Г є будівлею дитячого закладу, акт приймання їх в експлуатацію.
На їх думку, суд не застосував норми, що підлягали застосуванню, зокрема, частину 2 статті 63 Закону України «Про освіту», частини 5, 6 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту».
Прокурор м. Харкова у відзиві на апеляційну скаргу від 23.03.2007р. посилається на те, що також не погодився з рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2006р., але з урахуванням того, що позивачем подані апеляційні скарги, прокуратурою міста Харкова апеляційне подання не вносилося.
Прокурор підтримує апеляційні скарги, вважає, що судом першої інстанції неповно були досліджені обставини справи, не застосовані норми матеріального права та просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Другий позивач, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області відносно позовних вимог в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області вважає рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. прийнятим цілком правильно, оскільки прокурор неправильно зазначив регіональне відділення в якості позивача. Щодо суті предмета спору, то питання перегляду рішення господарського суду Харківської області другий позивач залишає на розгляд апеляційної інстанції, оскільки не є стороною спірних відносин.
Перший та другий відповідачі проти апеляційних скарг заперечують, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, просять залишити рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. без змін, а апеляційні скарги Харківської міської ради -без задоволення.
В запереченнях відповідачі посилаються, зокрема, на те, що: другий відповідач мав право відчужувати спірну нежитлову будівлю, оскільки здійснював повноваження власника за згодою органу управління державним майном; при укладенні договору купівлі-продажу не були порушені вимоги законодавства, у тому числі Законів України «Про дошкільну освіту»та «Про освіту».
Колегія суддів дослідила матеріали справи, проаналізувала доводи апеляційних скарг першого позивача та заперечень проти них відповідачів, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що укладенням спірного договору купівлі-продажу не були порушені які-небудь права або охоронювані законом інтереси Фонду державного майна України, а отже, що регіональне відділення Фонду по Харківській області є неналежним позивачем у справі, оскільки основними завданнями Фонду відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. № 255Р-XII, є захист майнових прав України на її території та за кордоном, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств, здійснення повноважень орендодавця державних підприємств, а спірний договір купівлі-продажу укладений не в процесі приватизації державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева».
Оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 453 «Про перелік підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики», державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева»належить до сфери управління Міністерства промислової політики України, то у відповідності до вимог частини 2 статті 75 Господарського кодексу України це підприємство мало право відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, лише за попередньою згодою Міністерства промислової політики, і, як правило, на конкурентних засадах.
Матеріалами справи підтверджується, що відчуження спірного майна було проведено за згодою органу управління -Міністерства промислової політики України, наданою листом від 07.02.2006р. № 10/7-1-134, на конкурентних засадах, а саме шляхом проведення аукціону (публічних торгів) Харківським аукціонним центром, філією ДАК «НМАЦ», тобто відчуження спірного майна відбулося в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського кодексу України, і результати проведеного з продажу спірного майна аукціону (публічних торгів) у встановленому порядку не скасовані і не визнані недійсними.
На думку членів судової колегії, обґрунтованим є висновок господарського суду першої інстанції, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між державним підприємством «Завод ім. О.В.Малишева»та ТОВ «Таміра»норми законів України «Про освіту»та «Про дошкільну освіту»порушені не були.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту»та статті 18 Закону України «Про освіту»навчальні заклади створюються органами державної влади. Згідно з Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 12.03.2003р. № 305, дошкільний навчальний заклад є юридичною особою з дня реєстрації його статуту, діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади, має печатку та штамп встановленого зразку, бланки з власними реквізитами, рахунок в органах Державного казначейства.
Як передбачено частиною 7 статті 18 Закону України «Про освіту», навчальний заклад повинен мати власне найменування, в якому обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа і таке інше) та організаційно-правова форма, а відповідно до статті 38 Закону України «Про дошкільну освіту»та статті 63 Закону України «Про освіту», будівлі, споруди, земельні ділянки та інше майно є матеріально-технічною базою навчального закладу. Майно навчального закладу належить йому на правах, встановлених діючим законодавством України.
В матеріалах справи відсутні докази того, що нежитлова будівля літ. «А-2», розташована по пр. Гагаріна, 43-Г в м. Харкові, належить дошкільному навчальному закладу, зареєстрованому як юридична особа в установленому законодавством порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що в 2002 році ДП «Завод ім. В.О. Малишева»було видано наказ «Про закриття дошкільного навчального закладу № 380», який знаходився по пр. Гагаріна, 43-Г (що не був юридичною особою) у зв'язку з тим, що з 1997р. цей дошкільний навчальний заклад не функціонував, а свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.02.2006р., виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови від 28.02.2006р. за № 517, виконавчий комітет Харківської міської ради посвідчив, що нежитлова будівля літ «А-2»загальною площею 3264,1 кв. м, розташована в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г, дійсно належить Державі Україна (користувач -державне підприємство «Завод ім. В.О.Малишева») на праві державної власності.
Щодо порушень сторонами порядку розрахунків за договором купівлі-продажу, на які посилається перший позивач в апеляційній скарзі, то суд оцінює відповідність договору вимогам законодавства на момент його укладення, а не під час виконання договору.
Стосовно посилання першого відповідача на порушення при укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999р. № 1477 (у редакції наказу ФДМУ від 29.03.2004р. № 604), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.08.1999р. за № 573/3866, то це посилання апелянта необґрунтоване через те, що на ДП «Завод ім. В.О. Малишева»дія цього Положення не розповсюджується, оскільки підприємство знаходиться в сфері управління Міністерства промислової політики України, і поза процесами приватизації та крім повноважень орендодавця державного майна головний орган приватизації та його органи на місцях не здійснюють функції управління майном цього державного підприємства.
З урахуванням викладеного підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, не вбачається.
Щодо визнання недійсним витягу про реєстрацію за ТОВ «Таміра»права власності на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного правочину та про повернення до державної власності нежитлової будівлі літ «А-2», розташованої в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г, то ці вимоги також необґрунтовані, зокрема, тому ,що укладений відповідачами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006р. не визнано недійсним.
Окрім того, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції 07.02.2002 з № 7/5 в редакції наказу Міністерства юстиції від 28.10.2003р. з № 6/5, витяг про реєстрацію прав власності -це документ, що видається за результатами прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, і це рішення не визнано недійсним, не скасовано в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне також зазначити, що ні прокурор, ні перший позивач не надали належних доказів на підтвердження того, що укладенням договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006р. порушені або оспорюються права та законні інтереси територіальної громади м. Харкова , оскільки предметом спірного договору є державне, а не комунальне майно і відповідне рішення про передачу державного майна України до комунальної власності територіальної громади м. Харкова не приймалося.
Водночас судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності у прокурора права на звернення до суду в інтересах територіальної громади з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, 1798-12 (нині це частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Отже прокурор мав право пред'явити позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради, однак, як уже зазначалося, цей позов є необґрунтованим.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. відсутні.
Керуючись статтями 1, 2, 12, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2006р. у справі № 47/525-06 залишити без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.
Повний текст постанови оголошено в судовому засіданні 01.10.2007р.
Головуючий суддя (підпис) Слюсарева Л.В.
Суддя (підпис) Білоконь Н.Д.
Суддя (підпис) Фоміна В.О.