15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа №917/886/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Істоміна О.А.
від 21.10.2021
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро"
про стягнення 136 990,20 грн,
26 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021. У касаційній скарзі Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.08.2021 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підрядні роботи виконані згідно погодженого сторонами графіку (додаток №2), про готовність до здачі виконаних робіт повідомлено в строк, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів статті 837 ЦК України виконав роботи 30 березня 2020 року, тобто з порушенням встановлених договором строків, що є підставою для стягнення штрафних санкцій. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що постачання обладнання здійснюється у строк 1-20 днів, а виконання будівельно-монтажних робіт у строк 21-45 днів, тобто строк виконання робіт відповідно до графіку становить 45 днів. Строк виконання робіт сторонами не продовжувався, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з пропозицією щодо продовження строків виконання договору. Таким чином відповідач помилково вважає, що строк виконання робіт становить 65 днів, замість 45.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 136 990,20 грн штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу. Відтак справа №917/886/21 у розумінні приписів статті 12 ГПК України є малозначною.
У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, яке полягає у тому, що на сьогодні існують різні по суті судові рішення, прийняті у справах з аналогічним предметом та підставами позову, зокрема, у справі №910/2711/20 (постанова Верховного Суду від 20.05.2021). Крім того, Скаржник зазначає про виняткове для нього значення цієї справи, оскільки позивачем до Скаржника у один день подано до суду 4 позови з аналогічними предметами і підставами позовів про стягнення штрафних санкцій та пені за прострочення виконання робіт за договорами підряду (№917/886/21, №917/887/21, №917/888/21, №917/889/21), у яких загальною сумою до стягнення є 1 800 000,00 грн. Однак Скаржник є суб'єктом малого підприємництва, а тому стягнення такої суми поставить крапку в існуванні товариства, де працюють та отримують заробітну плату близько двох десятків людей і де сплачують податки. Подаючи ці позови, позивач у такий спосіб вирішує питання ліквідації появи конкурента на ринку виконання підрядних електромонтажних робіт на території Кременчуцького району Полтавської області.
Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Зазначені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскарженого судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки фактично Скаржник таким чином обґрунтовує підставу касаційного оскаржуваного судового рішення, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Натомість наведені Скаржником доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи Скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійснені місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Суд визнає необґрунтованими доводи Скаржника про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки його незгода з судовим рішенням апеляційної інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цього рішення, що полягають у стягненні значної суми штрафних санкцій (враховуючи інші справи), оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №917/886/21 такою, судове рішення у якій може бути переглянуто в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №917/886/21 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/886/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
О. Кролевець