15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа №914/486/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Плотніцький Б.Д., Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.
від 20.10.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали"
про стягнення 184 984,01 грн,
26 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021. У касаційній скарзі Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2021 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: відповідач дотримався встановленого порядку зміни постачальника електричної енергії, отже негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати; відповідач діяв у межах, визначених як Правилами роздрібного ринку електричної енергії, так і Законом України "Про ринок електричної енергії", відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій; дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв'язку із зміною електропостачальника не є випадком не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 13.3 договору. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги є не обґрунтованими, а позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів порушення відповідачем суб'єктивного права ТОВ "Львівенергозбут" щодо невиконання умов спірного договору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за положенням Закону України "Про ринок електричної енергії" та умовами Договору, споживач має право на одностороннє припинення договору у спосіб зміни електропостачальника. Так, відповідач при діючому до 31 грудня 2022 року Договорі з позивачем у лютому 2020 року ініціював зміну електропостачальника. При цьому суд зазначив, що викладена у комерційній пропозиції умова про застосування штрафу за дострокове припинення договору з ініціативи споживача, не суперечить приписам статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії", адже такою передбачено не лише те, що зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі, а й те, що така зміна здійснюється у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Аналогічно, п. 10.2 Договору також передбачено, що зміна електропостачальника здійснюється відповідно до порядку, передбаченого ПРРЕЕ. А положення п. 6.1.3 вказаних Правил фактично відповідають викладеному у комерційній пропозиції №5 від 01.07.2019 положенню щодо застосування штрафних санкцій. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки строк дії Договору погоджений сторонами до 31 грудня 2022 року, а відповідач змінив електропостачальника з 01 березня 2020 року (тобто до закінчення строку дії договору), то мало місце дострокове розірвання договору, що має наслідком припинення дії договору з позивачем, з ініціативи споживача, що є наслідком стягнення штрафу.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 184 984,01 грн штрафу. Відтак справа №914/486/21 у розумінні приписів статті 12 ГПК України є малозначною.
У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, яке полягає у тому, що на сьогодні формування остаточних правових позицій з питань у подібних правовідносинах не відбулося, тому практика судів першої та апеляційної інстанції при вирішенні справ у подібних правовідносинах є різною, не однозначною та спричиняє до виникнення різного правового застосування тих самих правових норм та винесення повністю протилежних за своїм змістом рішень у подібних справах. Крім того, Скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки правове регулювання порядку дострокового розірвання/припинення таких договорів у зв'язку зі зміною електропостачальника, правомірність нарахування штрафних санкцій за використане право змінити електропостачальника, а також правильність визначення розрахункового періоду, який береться за основу нарахування таких штрафних санкцій є важливим аспектом в господарській діяльності багатьох суб'єктів господарювання. При цьому договори про постачання електричної енергії є публічними та їх укладення здійснюється з широким колом суб'єктів господарювання виключно шляхом приєднання до такого договору з неможливістю вносити зміни.
Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Зазначені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскарженого судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Скаржник у касаційній скарзі не навів які саме справи мають, на його думку, різну та неоднозначну практику при вирішенні справ у подібних правовідносинах, що спричиняє до виникнення різного правового застосування тих самих правових норм та винесення повністю протилежних за своїм змістом рішень у подібних справах.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
За оцінкою Суду касаційна скарга не містить таких аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи про стягнення штрафу за договором постачання електричної енергії у зв'язку з його достроковим розірванням, й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №914/486/21 такою, судове рішення у якій може бути переглянуто в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №914/486/21 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/486/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
О. Кролевець