вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.12.2021 Справа № 917/1742/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою фізичної особи підприємця Скрильова Валерія Юрійовича
до фізичної особи підприємця Гущі Пилипа Миколайовича
про стягнення 240 000,00 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов фізичної особи підприємця Скрильова Валерія Юрійовича до фізичної особи підприємця Гущі Пилипа Миколайовича про стягнення 240 000,00 грн безпідставно набутих коштів.
Позивач також заявив до відшкодування 3600,00 грн витрат на сплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач передав відповідачу 240 000,00 грн на виконання робіт, проте відповідач роботи не виконав, кошти не повернув.
Ухвалою від 16.11.2021 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 37-38).
Ухвала від 16.11.2021 вважається врученою відповідачу 24.11.2021, що підтверджується довідкою поштового відділення на конверті (а.с. 41). Отже останнім днем подачі суду відзиву на позов є 09.12.2021.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно зі ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.
Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021 цей позов передано на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 26).
Ухвалою від 16.11.2021 суд відкрив провадження у справі № 917/1742/21 і постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду від 16.11.2021 надіслана відповідачу на адресу: вул. Тунельна, 98, м. Полтава, 36018, повернулася до суду з відміткою поштового відділення від 24.11.2021 про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 40-43).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гуща Пилип Миколайович зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: вул. Тунельна, 98, м. Полтава, 36018 (а.с. 48).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу 24.11.2021.
Крім того, на офіційному сайті Судової влади України 29.11.2021 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 49).
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, відповідач належно повідомлений про розгляд судом даної справи у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач у позові посилається на те, що 01.05.2021 року між фізичною особою - підприємцем Скрильовим Валерієм Юрійовичем (замовник) та фізичною особою -підприємцем Гущею Пилипом Миколайовичем (підрядник) укладено Договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором підряду, предметом якого було виконання комплексу робіт по очищенню водойми у спосіб застосування земснаряду.
Позивач у позові вказує, що сторони засобами електронного зв'язку, телефоном, а також безпосередньо між собою домовились про надання вказаної послуги підрядником і також про попередню її оплату.
Позивач стверджує, що він, як замовник, особисто передав відповідачу (підряднику) готівкові кошти у сумі 240 000,00 грн, в підтвердження чого останній написав розписку.
Позивач вказує, що підрядник до виконання передбачених договором робіт не приступив і роботи щодо очистки водойми не виконав; умовами договору акт про завершення та передачу робіт між замовником та підрядником не складений.
Позивач надіслав відповідачу претензію № 15/09-1 від 15.09.2021, в якій відмовився від договору підряду в зв'язку з невиконанням підрядником робіт та заявив вимогу про повернення коштів (а.с. 20-23).
Позивач зазначає, що добровільно повернути безпідставно набуті кошти відповідач відмовляється.
Враховуючи викладене, позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у сумі 240 000,00 грн.
При цьому, позивач зазначає, що оскільки спір виник між фізичними особами-підприємцями, то він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Щодо підсудності даного спору суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
В ст. 2 ГПК України вказано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до вимог статей 15, 19 ЦК України, статей 2, 4, 20 ГПК України критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 401/3856/16-ц, наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи ? підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах, у тому числі і щодо укладення договорів.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 401/3856/16-ц (з посиланням на раніше прийняті постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10 та від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 викладено правову позицію стосовно того, що набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участі цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Вирішення питання про юрисдикційність спору за участі ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 922/4239/16, вказала, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
В підтвердження факту укладення договору між позивачем та відповідачем позивач надав суду копію розписки від 01.05.2021 (а.с.19) наступного змісту:
« Гуща Филипп Николаевич (паспортні дані), прописка: АДРЕСА_1 .
Я взял в работу 240,000 грн в работу.
По выполнению работы, будет подписан документ о окончании работы, который анулирует и Акт выполнених работ.
1.05.2021г».
Суд встановив, що у зазначеній розписці не вказано, що вказані кошти були передані позивачем як фізичною особою-підприємцем.
Крім цього, з тексту розписки не вбачається, що кошти були отримані Гущею П. М. від фізичної особи - підприємця Скрильова Валерія Юрійовича.
Також, у розписці не вказано, що кошти передавалися саме на виконання тих робіт, про які позивач зазначає у позові.
У цій розписці також не вказано, що Гуща П. М. взяв кошти саме як фізична особа-підприємець на виконання саме господарських зобов'язань.
Під час розгляду справи відповідач не визнав, що спірні кошти він брав саме в межах здійснення підприємницької діяльності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що відповідач підписував розписку як суб'єкт підприємницької діяльності для здійснення господарської діяльності.
Також суд враховує, що під час розрахунків готівкою між фізичними особами - підприємцями, необхідно враховувати постанову Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення).
Це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами (п. 1 Положення).
Згідно п. 4, 5, 6 Положення суб'єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.
Суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно;
2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Суб'єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов'язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Оскільки суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня між собою у розмірі до 10 000 гривень включно, отримання відповідачем готівкових коштів у розмірі 240 000,00 грн також свідчить про те, що вказані кошти були отримані ним саме як фізичною особою, а не суб'єктом господарювання.
В розписці від 01.05.2021 відповідач вказаний як фізична особа.
Матеріалами справи не підтверджується те, що відповідач вступав у спірні правовідносини як фізична особа - підприємець, а також що спір виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємців.
Отже, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, суд закриває провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України суд роз'яснює, що відповідач має право звернутися з позовом до відповідного місцевого загального суду.
В ч. 4 ст. 231 ГПК України вказано, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
При подачі цього позову позивач сплатив 3600,00 грн судового збору за квитанцією № 0.0.2328808044.1 від 05.11.2021 (а.с. 7). Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 08.11.2021 (а.с. 27).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Оскільки провадження у цій справі закрито в зв'язку тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 3600,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 231, 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Закрити провадження у справі.
2. Повернути з Державного бюджету України (ГУК у м. Полт.обл./тг м.Полтава/22030101, р/р № UA578999980313131206083016712, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37959255) на користь фізичної особи підприємця Скрильова Валерія Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3600 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією № 0.0.2328808044.1 від 05.11.2021 («ПриватБанк»), оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд до Східного апеляційного господарського суду.
Дата підписання ухвали: 16.12.2021.
Суддя Т. М. Безрук