про залишення позовної заяви без руху
13 грудня 2021 року Справа № 915/1791/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос», вул. Кировоградська, 23, м. Миколаїв, 54046 (код ЄДРПОУ 32507637)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест», вул. Гетьманцева, 1, с. Себине, Новоодеський район, Миколаївська область, 56653 (код ЄДРПОУ 38721318)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування, зобов'язання повернути товар та стягнення 2 622 706, 15 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест», в якій просить суд:
1. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест».
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» у натурі все, що одержав відповідач на виконання Договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року, а саме 317 080 тон соняшнику.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест» отримані грошові кошти в сумі 2 622 706, 15 грн.
4. Стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» суму судового збору у розмірі 6 810, 00 грн.
Підставою позову позивачем зазначено, що між ТзОВ «Золотий Колос» (продавець) та ТзОВ «Фанчі-інвест» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «Золотий Колос») мав передати у власність покупця (ТОВ «Фанчі-інвест»), а Покупець - оплатити товар - соняшник кондитерський «Лакомка», врожаю 2019 року або соняшник, врожаю 2019 року. Строк передачі товару - до 01.10.2019 року.
Позивач зазначає, що в період з 15.04.2019 р. по 04.06.2019 р. відповідач сплатив на користь позивача 4 050 000, 00 грн. передоплати за товар.
Протягом серпня-вересня 2019 позивач виконував свої зобов'язання за договором та передав відповідачу соняшник врожаю 2019 року в кількості 317,080 тон.
Згідно меморіальних ордерів № 5056 від 31.10.2019 р., № 5093 від 06.11.2019 р., № 5236 від 29.11.2019 р., № 5335 від 13.12.2019 р. позивач повернув на рахунок відповідача частину передоплати по Договору у сумі 1 427 293, 85 грн.
Позивач зазначає, що протягом всього періоду поставки (серпень-вересень 2019 року) позивач належним чином відвантажував товар на користь відповідача із врахуванням досягнутих домовленостей та фактичних якісних характеристик товару (п. 3.8 Договору), що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірним Договором.
За наслідками виконання договору відповідач звернувся до господарського суду Миколаївської області (справа № 915/215/20) із позовною заявою про стягнення грошових коштів (частини вартості непереданого товару, щтрафних санкцій), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору.
Посилаючись на приписи ст. 203, 215, 233 ЦК України, позивач зазначає, що оспорюваний договір є недійсним, оскільки:
- договір не відповідає характеристикам, передбаченим ст. 1057 ЦК України;
- посилаючись на приписи ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, позивач зазначає, що відповідачем відповідно до умов п. 3.5 договору не оформлено специфікацію, а відтак, в договорі відсутня ціна товару, що свідчить про укладення договору відповідачем без наміру створення правових наслідків. Протягом періоду виконання договору сторони не уклали специфікацію, наявність якої передбачена п. 3.4 договору, або будь-який інший документ, яким би визначили ціну;
- пункти 3.4 та 3.5 оспорюваного договору не містять зазначення порядку визначення ринкової ціни товару та не дають можливості визначити точну суму, яка має бути в подальшому сплачена, та фактичну кінцеву остаточну ціну товару. В договорі також відсутні умови щодо того, на кого покладено обов'язок підготовки та направлення додаткових угод/актів визначення ціни, яким органом/установою буде здійснюватись розрахунок ціни товару.
Застосування понижуючих коефіцієнтів при його прийманні призвели до стану невизначеності позивача у питанні кількості товару, який він має поставити, щоб його обов'язки за договором вважались виконаними.
Отже, положення договору, в яких відсутність механізму та порядку визначення ринкової ціни суперечать положенням ст. 6, 627 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності, є несправедливими умовами договору та відповідно до ст. 203 ЦК України є недійсними.
- положення оскаржуваного договору не містять умов щодо погодження його сторонами будь-яких кількісних та якісних характеристик товару шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків.
- договорі містяться суперчливі пункти, а саме: п. 2.1.2, п. 4.1, п. 4.2 договору (щодо відвантаження та транспортування товару), що свідчить про звільнення відповідача від відповідальності за транспортування товару;
- позивач виконав зобов'язання за договором, поставлена позивачем кількість товару відповідає сумі отриманої плати за договором. Проте, при прийманні товару із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, покупець зараховував меншу кількість товару, що була поставлена продавцем. Оскільки протягом виконання договору сторони шляхом підписання документів або в інший спосіб не визначили порядок його виконання, є необхідність у визнанні договору недійсним та застосуванні відповідних наслідків;
- передбачений п. 7.5, п. 7.6 договору розмір штрафних санкцій є надмірним.
В порядку ст. 216 ЦК України позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 3, 6, 203, 207, 215, 216, 233, 627, 628, 638, 1057 ЦК України, ст. 58-1, 180, 181, 189 ГК України, ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», судовою практикою та умовами договору.
Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270, 00 грн.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у п. 52, 54-57 постанови від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Предметом позову у даній справі, зокрема, є зобов'язання повернути нерухоме майно внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна. Враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що позовна вимога прокурора про зобов'язання повернути нерухоме майно у даному випадку має майновий характер, оскільки вирішення спору з урахування інших позовних вимог вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна (постанова КГС ВС від 25.05.2021 у справі № 918/569/20).
Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до абз. 2 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.
Відповідно до п. 2.2.1 постанови постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним).
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання недійсним договору є вимогою немайнового характеру, а позовні вимоги, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, є вимагами майнового характеру.
Позивачем у даній справі заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру, а саме: вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу (вимога немайнового характеру), вимогу про зобов'язання повернути майно (товар) (вимога майнового характеру) та вимогу про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 2 622 706, 15 грн. (вимога майнового характеру).
Враховуючи вищевикладене, судовий збір в спірному випадку повинен бути сплачений, виходячи зі ставок судового збору, встановлених законом, як для вимог немайнового характеру (одна вимога), так і для вимог майнового характеру (дві вимоги).
При цьому, суд зазначає наступне.
Судовий збір за розгляд вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору становить 2 270 грн.
Судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру про повернення грошових коштів в сумі 2 622 706, 15 грн. становить 39 340, 59 грн. (1, 5 % х 2 622 706, 15 грн.).
Судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру про зобов'язання повернути майно (товар) становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору за даною позовною вимогою, оскільки позивачем в порушення п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено ціну позову за позовною вимогою про зобов'язання повернути майно (не зазначено вартість майна).
Позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 6 810 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1460 від 08.12.2021 року, № 1465 від 08.12.2021 року, № 1466 від 08.12.2021 року, (тобто 3 вимоги х 2 270 грн.).
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно зазначити ціну позову за позовною вимогою про зобов'язання повернути майно (товар) та, виходячи з ціни позову, здійснити доплату судового збору (у випадку, якщо сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищуватиме сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 2 270 грн.).
Крім того, позивачу слід здійснити доплату судового збору за вимогу майнового характеру про зобов'язання повернути грошові кошти. Розмір судового збору, який підлягає доплаті, становить 37 070, 59 грн. (39 340, 59 грн. - 2 270 грн.).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки не зазначено ціну позову за вимогою майнового характеру про зобов'язання повернути майно (товар), а також не виконано вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, оскільки не надано належних доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: УК у м.Миколаїв/м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Судом встановлено, що в пункті 2 "Додатки" до позовної заяви позивачем зазначено, що до позовної заяви подано копію договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року (копію).
Проте, в порушення п. 8 ч. 2 ст. 162 ГПК України позивачем в позовній заяві не зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналу договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року, копію якого додано до заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
До позовної заяви на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками позивачем подано суду Опис вкладення у цінний лист, поштову квитанцію та поштову накладну.
Як вбачається з Опису вкладення позивачем не направлено відповідачу копії товарно-транспортних накладних № 1027 від 27.08.2019 року та № 969254 від 21.09.2019 року, копії яких долучено до позовної заяви та подано суду.
Отже, позивачем в порушення п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України не подано суду доказів направлення на адресу відповідача всіх додатків, які долучено до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» (вх. № 18514/21 від 08.12.2021 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-інвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування, зобов'язання повернути товар та стягнення 2 622 706, 15 грн. залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу зазначити ціну позову за позовною вимогою про зобов'язання повернути майно (товар) та, виходячи з ціни позову, здійснити доплату судового збору (у випадку, якщо сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищуватиме сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 2 270 грн.);
- позивачу подати суду докази доплати судового збору в розмірі 37 070, 59 грн. за вимогу майнового характеру про зобов'язання повернути грошові кошти;
- позивачу подати суду докази направлення відповідачу копій товарно-транспортних накладних № 1027 від 27.08.2019 року та № 969254 від 21.09.2019 року;
- позивачу подати суду інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналу договору купівлі-продажу на умовах комерційного кредитування № 12-04/2019 від 12.04.2019 року, копію якого додано до позовної заяви.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
- якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
- якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
5. Направити позивачу Акт відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 року на 1-му арк.
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Ухвалу підписано 13.12.2021 року
Суддя Е.М. Олейняш