вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" грудня 2021 р. Справа№ 910/10135/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021
у справі № 910/10135/20 (суддя: Алєєва І.В.)
за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова - 26»
про визнання договору недійсним
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» про визнання енергосервісного контракту № 1/18 від 12.06.2018 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» об'єктом, щодо якого може бути укладено енергосервісний договір, може бути державна та комунальна власність, а стороною договору може бути лише розпорядник бюджетних коштів. Закупівля енергосервісу здійснюється шляхом застосування процедури відкритих торгів, а вирішення питання щодо впровадження комплексу енергозберігаючих заходів відноситься до виключної компетенції ОСББ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, в задоволені позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, стягнуто з позивача на користь відповідача 6000, 00 грн на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/10135/20 касаційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/10135/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/10135/20 касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю задоволено частково; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №910/10135/20 скасовано; справу № 910/10135/20 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Енерджи" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 в справі № 910/10135/20 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним Енергосервісний контракт № 1/18 від 12.06.2018 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи».
Стягнуто з ТОВ «Пауер Енерджи» на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю витрати зі сплати судового збору за подання: позовної заяви у розмірі 2102, 00 грн, апеляційної скарги у розмірі 3153, 00 грн та касаційної скарги у розмірі 4204, 00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Пауер Енерджи» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 в справі № 910/10135/20 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовної заяви Фірми «Т.М.М.» - ТОВ до ТОВ «Пауер Енерджи» про визнання договору недійсним та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору саме у зв'язку із неналежним виконанням умов оспорюваного правочину. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач здійснював оплату енергосервісу, тобто визнавав умови договору. Апелянт також стверджує, що укладення енергосервісних договорів між господарюючими суб'єктами щодо об'єктів, які не є державною або комунальною власністю, не заборонено жодним нормативно-правовим актом та не потребує проведення відкритих торгів. За доводами відповідача, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що будинок перебував у розпорядженні ОСББ «Авіатор Комарова-26» з моменту його утворення, адже в матеріалах справи відсутні докази прийняття будинку на баланс ОСББ. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що в протоколі ОСББ «Авіатор Комарова-26» від 07.10.2018, на який посилався суд першої інстанції, зазначено, що управителя (позивача) відкликано з 01.12.2018 та розірвано індивідуальні договори про надання житлово-комунальних послуг та інших послуг, укладених між власниками приміщень та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ. У зв'язку з цим, сторона наполягає, що наведеним підтверджується факт того, що позивач був управителем, а відтак був вправі укладати оспорюваний правочин. Також обставини того, що позивач був управителем будинку, в якому надавався енергосервіс, є наявність в єдиному державному реєстрі судових рішення відповідні процесуальні документи щодо стягнення позивачем як управителем заборгованості за комунальні послуги з власників квартир після створення ОСББ.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021, апеляційна скарга у справі № 910/10135/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 поновлено ТОВ «Пауер Енерджи» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Пауер Енерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали; розгляд справи призначено на 08.11.2021.
Від Фірми «Т.М.М.» - ТОВ надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/10135/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, позивач вказує на те, що власники квартир та нежитлових приміщень, в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 26, 13 травня 2017 року було створено та зареєстровано ОСББ «Авіатор Комарова-26». За доводами позивача, об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». При цьому, сторона стверджує, що ОСББ «Авіатор Комарова-26» не вибирало в якості управителя цього будинку Фірму «Т.М.М.»-ТОВ та не передавало їй всі або частину функцій з управління будинком. Позивач зазначає, що ані ТОВ «Пауер Енерджи», ані Фірма «Т.М.М.»-ТОВ не мали права укладати енергосервісний контракт у зв'язку з відсутністю рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. За доводами позивача, оспорюваний контракт укладений з порушенням ст. ст. 10, 12, 13, 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст. ст. 9-11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що є підставою для визнання його недійсним. Позивач зазначає, що у енергосервісному контракті відсутня ціна договору, що є грубим порушенням норм чинного законодавства. Також енергосервісний контракт, за доводами позивача, є завуальованою формою різних договорів, що пов'язані з розпорядженням управлінням майном ОСББ «Авіатор Комарова-26».
26.10.2021 від ТОВ «Пауер Енерджи» надійшла відповідь на відзив, в якій стороною, зокрема, заявлено клопотання про витребування у Солом'янського районного суду міста Києва копій документів, що містяться в матеріалах справи № 760/12381/19 за позовом Фірми «Т.М.М.»-ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
04.11.2021 від відповідача надійшла заява про збільшення судових витрат у справі № 910/10135/20, в якій сторона просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 453,00 грн.
В судовому засіданні 08.11.2021 оголошено перерву до 06.12.2021.
Представник третьої особи в судове засідання 06.12.2021 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Процесуальні документи суду, що надсилалися на юридичну адресу третьої особи, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися на адресу суду із відміткою установи поштового зв'язку про «відсутність адресата за вказаною адресою».
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судового засідання здійснювалось за місцезнаходженням юридичної особи, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи іншої адреси даного учасника справи, судова колегія вважає, що третя особа в розумінні приписів ст. ст. 120, 242 ГПК України повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Колегія суддів, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, відмовляє у його задоволенні, оскільки заявником належними доводами не обґрунтовано необхідність витребування наведених у клопотанні документів з посиланням на те, які саме обставини вони можуть підтвердити або спростувати у цій справі.
Представники відповідача в судовому засіданні 06.12.2021 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.06.2018 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено енергосервісний контракт № 1/18. Предметом зазначеного контракту є:
- за взаємною згодою сторін на умовах та в строки визначені цим Контрактом виконавець бере на себе зобов'язання здійснити енергосервіс об'єкту енергосервісу, а замовник бере на себе зобов'язання оплатити вартість енергосервісу (п. 2.1. Контракту);
- об'єкт енергосервісу розташований за адресою: м. Київ. Солом'янський район, проспект Космонавта Комарова, б. 26 (п. 2.2. Контракту);
- комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та витрат на оплату електроенергії, які повинен провести виконавець, визначені в Додатку 1 контракту (п. 2.3. Контракут);
- складовою частиною енергосервісу є обстеження об'єкту енергосервісу, яке проводиться в строк 5 робочих днів після укладення цього Контракту (п. 2.4. Контракту).
За умовами пункту 1.1. Контракту базовий рівень споживання електроенергії - усереднене значення обсягів річного споживання електроенергії (у натуральних показниках) обладнання, встановленого на об'єкті енергосервісу і щодо якого буде проведено заходи енергосервісу із зазначенням обсягів споживання електроенергії середньорічних за один рік, що передують року, в якому здійснюється укладення контракту.
Відповідно до Додатку № 1 до Контракту об'єктом енергосервісу є житловий будинок з гостьовою автостоянкою, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, б. 26. Найменуванням заходів є: обстеження об'єкту енергосервісу, демонтаж обладнання замовника на об'єкті енергосервісу, яке підлягає заміні, монтаж обладнання виконавця на об'єкті енергосервісу та введення його в експлуатацію, передача обладнання в користування замовнику відповідно до Додатку 5 до цього Контракту.
Звертаючись з позовом у даній справі про визнання вищенаведеного договору недійсним, позивач вказує на те, що укладений між сторонами правочин суперечить приписам Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації». Крім того, позивач вказував на те, що оспорюваний договір укладено за відсутності згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку, що суперечить приписам ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Отже, предметом розгляду у даній справі є вимога Фірми «Т.М.М.» - ТОВ про визнання недійсним енергосервісного контракту № 1/18 від 12.06.2018 на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Разом з цим, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
В контексті вищенаведеного, судова колегія звертає увагу на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи заяв позивача по суті спору, останній просить визнати недійсним енергосервісний контракт, зокрема, з підстав того що він був укладений з порушенням ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а його умови дозволяють відповідачу розпоряджатися спільним майном власників багатоквартирного будинку без згоди ОСББ, що призведе до грубих порушень прав співвласників багатоквартирного будинку (а.с. 49 на звороті том 5). Тобто, даний позов фактично пред'явлений задля забезпечення усунення порушених прав учасників ОСББ «Авіатор Комарова-26». Доводів відносно того, що вказаний правочин порушує законні права та інтереси Фірми «Т.М.М.» - ТОВ заяви позивача не містять.
Водночас, наполягаючи на недійсності оспорюваного контракту з підстав, наведених у позовній заяві, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ наполягає на відсутності рішення загальних зборів ОСББ «Авіатор Комарова-26», яким би було обрано позивача управителем будинку, розташованого за адресою: м. Київ, пр.-т Космонавта Комарова, 26 або передано йому частково функції управителя.
Отже, співвласниками багатоквартирного будинку за вказаною адресою повноважень із захисту їх порушених чи оспрюваних прав позивача не наділяли. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналогічні положення містяться у ст. 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахуванням приписів ст. 4 ГПК України наведені положення чинного законодавства визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, 02.09.2020 у справі № 922/1614/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
При цьому, судова колегія констатує, що обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Беручи до уваги те, що позивачем в рамках розгляду цієї справи належним чином не обґрунтовано наявність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншою особою - відповідачем, а пред'явлений позов про визнання недійсним договору не може бути визнаний ефективним способом захисту, судова колегія Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у цій справі.
При цьому, як слушно зауважено в апеляційній скарзі визнання недійсним енергосервісного контракту у зв'язку з необхідністю уникнення відповідальності за його порушення та стягнення основної заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 910/15985/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, є таким, що суперечить загальним принципам господарського судочинства.
Таким чином, місцевий господарський суд, на виконання вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при новому розгляді цієї справи, встановивши відсутність доказів укладення між управителем та об'єднанням відповідного договору з передачі функцій з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання, поза увагою залишив з'ясування питання наявності порушеного права позивача, за захистом якого було пред'явлено даний позов. Наведене зумовило прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.
З огляду на вищенаведене, решта вказівок суду касаційної інстанції нівелюються відсутністю порушеного права позивача, який звернувся до суду за захистом свого порушеного, на його думку, права та господарського інтересу.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 - скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення у даній справі, судовий збір, що був сплачений учасниками справи, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Щодо розподілу судових витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, то вказане питання буде вирішено в порядку ст. 244 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» на рішення Господарського суду міста Києва 02.08.2021 у справі №910/10135/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/10135/20 скасувати, ухвали нове рішення.
3. В задоволенні позову Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор Комарова - 26» про визнання договору недійсним, - відмовити.
4. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провівнтська, б. 3, ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Енерджи» (04074, місто Київ, вул. Вишгородська, б. 28/1, кв. 1, ідентифікаційний код 42125663) 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп. судового збору сплаченого стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
6. Справу №910/10135/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 13.12.2021