іменем України
15 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/1116/21
провадження № 22-ц/4809/1737/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Письменного О.А.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2021 року у складі судді Українського В.В.,
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказало, що 05 липня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 на підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредит) укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Згідно з п.3.1. заяви, шляхом підписання цієї заяви ОСОБА_1 погоджується на одержання (збільшення) кредиту та погоджується з умовами користування кредитом відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 09 квітня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 26938,11 грн, з яких: 17830,87 грн - заборгованість за основним боргом; 4675,65 грн - проценти за користування кредитом; 768,95 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 427,10 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1014,28 грн - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 287,08 грн - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1489,33 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 444,85 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань позивач просив стягнути на свою користь зазначену суму заборгованості.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2021 рокузадоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», від імені якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу від 05 липня 2018 року у сумі 22506 грн 52 коп. В іншій частині відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», від імені якого якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що згідно із заявою про встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії від 05 липня 2018 року ОСОБА_1 виявила згоду на отримання в АТ «Ощадбанк» кредиту на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_1 , бажаний розмір кредиту - від 18000 до 25000,00 грн, погодила процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 38,00 процентів річних, а також 0,001 % за користування кредитними коштами протягом грейс-періоду (а.с.8).
На підтвердження визначених кредитним договором умов позивач надав до суду договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.13-22), паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.10), та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором (а.с.11-12).
За розрахунком позивача за ОСОБА_1 станом на 09 квітня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 26938,11 грн, з яких 17830,87 грн - заборгованість за основним боргом; 4675,65 грн - проценти за користування кредитом; 768,95 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 427,10 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1014,28 грн - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 287,08 грн - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1489,33 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 444,85 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.23-24).
Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 25 грудня 2018 року по 18 вересня 2020 року відбувалося лише списання банком комісії, пені, відсотків та простроченої заборгованості.
Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вони в заяві не зазначені, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримав вимоги щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими позивач.
Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту та інфляційними втратами суд виходив з того, що ключовим у застосуванні ст.625 ЦК є визначення моменту з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов'язання. до цього моменту можливе нарахування процентів відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК, а оскільки за даним договором строк кредитування становить 60 місяців, тобто до 05.07.2023, підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що банком не надано належних та допустимих доказів погодження сторонами умов договору, які б встановлювали положення про відповідальність ОСОБА_1 у випадку порушення умов договору у вигляді неустойки (пені), оскільки в умовах кредитного договору, які підписані сторонами, такі положення відсутні.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала на існування двох значень терміну «користування чужими коштами». Перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Велика Палата дійшла висновку, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов'язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування процентів річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом (зокрема ч.1 ст.1048 ЦК України - у правовідносинах, що виникають з договору).
З огляду на зазначене ключовим у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов'язання. До цього моменту можливе нарахування процентів як плати, зокрема, згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються три проценти річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 зазначила, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом встановлено, що умовами договору, які були узгоджені сторонами шляхом підписання, встановлено строк кредитування 60 місяців, тобто до 05 липня 2023 року, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави застосовування відповідальності за порушення грошового зобов'язання про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за несвоєчасне погашення кредиту та процентів відсутні. Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної стави, яка підписана відповідачем, не може свідчити про строки погашення кредиту та процентів щомісяця, та визначена з метою запобігання позичальнику моральної та матеріальної шкоди через надання недостовірної чи неповної інформації, є довідковою та складена на дату укладення договору.
Встановивши зазначені вище обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з боржника заборгованості з нарахованої пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків рішення в оскаржуваній частині, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в цій частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», залишити без задоволення, арішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
О.А. Письменний