Іменем України
08 грудня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/5396/20
провадження № 22-ц/4809/1272/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
за участі секретаря - Савченко Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Кропивницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року у складі судді Шевченко І. М. і
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та просив:
- визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, викладену в письмових поясненнях адвоката ОСОБА_2 на адресу Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 222 від 05.07.2020 та поширену Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації, а саме інформацію наступного змісту: «Письмово і особисто ОСОБА_1 до мене не звертався, особисто під час карантину мені неодноразово телефонував, виражаючись при цьому зверхньо, неетично і з використанням ненормативної лексики»;
- зобов'язати ОСОБА_2 та Кропивницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не пізніше 10 днів після набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію такого змісту: «Письмово і особисто ОСОБА_1 до мене не звертався, особисто під час карантину мені неодноразово телефонував, виражаючись при цьому зверхньо, не і з використанням ненормативної лексики» та направити на адреси Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на свою користь 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що в травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва його інтересів в суді.
За результатами розгляду його заяви Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 340 від 31.0.2019, яким для складення процесуальних документів те представництва його інтересів в судах призначено адвоката ОСОБА_2
На виконання вказаного доручення позивачем адвокату, через Кропивницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, було надано відповідні документи.
Починаючи з дня видачі доручення та до початку червня 2020 року адвокатом ОСОБА_2 не вчинялось жодних дій, спрямованих на його виконання.
Бездіяльність адвоката щодо виконання наданого йому доручення та складення відповідних процесуальних документів, стало причиною звернення ОСОБА_1 з вимогою про повернення наданих йому документів, але вимоги були проігноровані, що змусило останнього звертатися за допомогою до працівників поліції та Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області.
На вимогу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області, з метою вияснення підстав неповернення відповідачем позивачу документів, а також ненадання правової допомоги, Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги проведено службове розслідування в ході якого відібрано у адвоката ОСОБА_2 письмові пояснення.
У своїх поясненнях він, зокрема, повідомив наступне: «Письмово і особисто ОСОБА_1 до мене не звертався, особисто під час карантину мені неодноразово телефонував, виражаючись при цьому зверхньо, неетично і з використанням ненормативної лексики».
Позивач вважає, що відомості, висвітлені в письмових поясненнях адвоката, та поширені ним, не відповідають дійсності, є недостовірними, такими, що принижують його честь гідність та репутацію.
Крім того, зазначені письмові пояснення адвоката були поширені Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області та Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Виходячи зі змісту поширених відповідачами тверджень ОСОБА_1 вважає, що поширена інформація інформує про вчинення ним дій, що виставляють його з негативної сторони, створюють враження у суспільства про нього, як про невиховану, непорядну та не культурну людину.
Такі твердження адвоката про позивача є недостовірними, адже зверхньо по відношенню до адвоката він не ставився, ненормативну лексику не використовував, а жодних доказів протилежного адвокатом ОСОБА_2 не надано.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 рокув задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.
Рішення суду мотивоване тим, що ні позивачем, ні відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів, які б підтверджували факт телефонних розмов, які відбувались між ними, або не відбувались.
Відповідачем ОСОБА_2 у відповіді на запит Місцевого центру висловлено лише оціночне судження як висловлювання, що не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані, так як кожна особа має свій особистий погляд на поведінку інших осіб і може тлумачити таку поведінку по-різному.
Також, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено факту направлення на адресу Кіровоградської обласної державної адміністрації листів з результатами розгляду його звернення від 23.06.2020, спрямованого за належністю до Місцевого центру для розгляду та вирішення питання по суті Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області.
В листі № 01-09/03-648 від 10.07.2020, який було складено на виконання доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області № 01-08/07-314 від 25.06.2020, Місцевим центром не викладено будь-якої інформації відносно позивача ОСОБА_4 , яка б принижувала його честь, гідність та ділову репутацію. Той факт, що Місцевим центром відповідь адвоката ОСОБА_2 зазначено в додатку до листа Місцевого центру, не підпадає під визначення поширення інформації згідно чинного законодавства України.
Також суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано будь-яких доказів, фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи.
Крім того, позивач у своєму позові не навів, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи саме такий розмір моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права.
Позивач стверджує, що наведена в письмових поясненнях адвоката ОСОБА_2 від 07.07.2020 та поширена ним та Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформація є недостовірною та такою, що порушує його права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.
ОСОБА_1 вважає, що поширена інформація, з огляду на характер її викладення, є фактичним та категоричним твердженням, а не оціночним судженням, інформує суспільство про неетичну поведінку позивача, а тому є негативною, та у зв'язку з відсутністю подій, про які йдеться в цих поясненнях - недостовірною, як наслідок, має бути спростованою у спосіб, у який її було поширено.
Дії відповідачів потягли негативні зміни в житті позивача, зокрема, негативне ставлення до нього оточуючих, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, обурення протиправною поведінкою відповідачів.
Поширення недостовірної інформації завдало ОСОБА_1 моральної шкоди, грошовий еквівалент якої він оцінює в 10 000 грн, розмір якої відповідає засадам розумності, справедливості та адекватності.
Від Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Представник Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомогив судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2019 позивач звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання невиконання рішення адміністративного суду від 16.07.2018 № 811/1379/18.
27.05.2019 центром прийнято рішення № 520 нд «Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ».
31.05.2019 центром видано доручення № 340 на підставі наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату ОСОБА_2
02.07.2020 наказом № 28/ЗД проведено заміну адвоката ОСОБА_2 на адвоката Іващенка І.Ю. та видано доручення № 229 від 02.07.2020.
17.07.2020 наказом № 30/ЗД проведено заміну адвоката Іващенка І.Ю. на адвоката Коробєйнікова А.В. та видано доручення № 260 від 20.07.2020.
У відповідь на лист Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 01-09/03-1302 від 16.12.2020 адвокат Коробєйніков А.В. зазначив, що видане йому доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 260 від 20.07.2020 знаходиться в роботі та рішення судом на сьогоднішній день не прийнято.
На виконання листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області № 01-08/07-314 від 25.06.2020 про організацію розгляду звернення ОСОБА_1 від 23.06.2020, спрямованого за належністю до Місцевого центру для розгляду та вирішення питання по суті, відділом організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з її надавачами Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в межах своїх повноважень та відповідно до посадових інструкцій адвокату ОСОБА_2 направлено лист № 01-09/03-604 від 30.06.2020 про надання інформації про стан виконання доручень № 339 та № 340 від 31.05.2019, виданих для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1
05.07.2020 Місцевим центром отримано відповідь адвоката ОСОБА_2 вих. № 222, в якому адвокат надає інформацію щодо стану виконання доручення № 340 від 31.05.2020.
На підставі вищезазначеного, Місцевим центром направлено лист ОСОБА_1 № 01-09/03-648 від 10.07.2020 та копію листа Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області № 01-09/03-649 від 10.07.2020, яким повідомлено заявника про припинення дії доручення № 339 від 31.05.2019 і видано наказ № 151/ПД від 10.06.2020 про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; про отримання заяви від адвоката ОСОБА_2 про заміну адвоката за дорученням № 340 від 31.05.2019; про неможливість притягнення адвоката до відповідальності Місцевим центром у зв'язку з відсутністю повноважень; про передачу копій документів від адвоката ОСОБА_2, наданих ОСОБА_1 для виконання доручення адвокатом.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Матеріалами справи підтверджується, що 27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою отримання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с. 45).
Наказом Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27.05.2019 № 520 нд вирішено призначити ОСОБА_1 адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги (а. с. 46).
31.05.2019 місцевим центром видано доручення № 340 на підставі наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату ОСОБА_2 (а. с. 47).
23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області із заявою, в якій просив притягнути до відповідальності адвоката ОСОБА_2 (а. с. 53), яка листом від 25 червня 2020 року № 08-08/07-314 була спрямована за належністю для розгляду та вирішення по суті до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а. с. 52).
Адвокатом ОСОБА_2 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020 було надано пояснення, в яких він зазначив, що в нього на виконанні перебувало доручення № 340 датоване 2019 роком по наданню правової та правничої допомоги ОСОБА_1 .
У вказаній відповіді ОСОБА_2 зазначав, що письмово і особисто ОСОБА_1 до нього не звертався, особисто під час карантину йому неодноразово телефонував, виражаючись при цьому зверхньо, неетично і з використанням ненормативної лексики, що підтверджується листом вих. № 222 від 05.07.2020 (а.с. 55).
На підставі вищезазначеного, Місцевим центром направлено лист ОСОБА_1 № 01-09/03-648 від 10.07.2020 та копію листа Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області № 01-09/03-649 від 10.07.2020, яким повідомлено заявника про припинення дії доручення № 339 від 31.05.2019 і видано наказ № 151/ПД від 10.06.2020 про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; про отримання заяви від адвоката ОСОБА_2 про заміну адвоката за дорученням № 340 від 31.05.2019; про неможливість притягнення адвоката до відповідальності Місцевим центром у зв'язку з відсутністю повноважень; про передачу копій документів від адвоката ОСОБА_2, наданих ОСОБА_1 для виконання доручення адвокатом (а. с. 56).
Аналізуючи наведені норми права та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що інформація, викладена в письмових поясненнях адвоката ОСОБА_2 на адресу Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 22 від 05.07.2020, містить висловлювання відповідача, які за своїм змістом є оціночними судженнями та є вираженням суб'єктивної думки відповідача щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією, так як кожна особа має свій особистий погляд на поведінку інших осіб і може тлумачити таку поведінку по-різному.
Враховуючи викладене, необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що поширена інформація, з огляду на характер її викладення, є фактичним та категоричним твердженням, а не оціночним судженням, інформує суспільство про неетичну поведінку позивача, а тому є негативною, та у зв'язку з відсутністю подій, про які йдеться в цих поясненнях - недостовірною.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Аналіз змісту оспорюваних пояснень відповідача свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не доведено факту направлення на адресу Кіровоградської обласної державної адміністрації листів з результатами розгляду його звернення від 23.06.2020, спрямованого за належністю до Місцевого центру для розгляду та вирішення питання по суті Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області.
Правильними є висновки суду першої інстанції про те, що в листі № 01-09/03-648 від 10.07.2020, який було складено на виконання доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області № 01-08/07-314 від 25.06.2020, Місцевим центром не викладено будь-якої інформації відносно позивача ОСОБА_4 , яка б принижувала його честь, гідність та ділову репутацію, а той факт, що Місцевим центром відповідь адвоката ОСОБА_2 зазначено в додатку до листа Місцевого центру, не підпадає під визначення поширення інформації згідно чинного законодавства України.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши, що викладені відповідачем висловлювання містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17 (провадження № 61-4278св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц (провадження № 61-12258св20), від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц (провадження № 61-8453св18).
Зважаючи на те, що позовні вимоги про зобов'язання спростувати вказану інформацію та відшкодувати моральну шкоду є похідними від вимоги про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, інформації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15.12.2021.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді Л. М. Дьомич
О. А. Письменний