Справа № 352/2279/21
Провадження № 22-ц/4808/1829/21
Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.
Суддя-доповідач Девляшевський
14 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Пацаган В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену головуючим суддею Струтинським Р.Р. 02 листопада 2021 року,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила з метою недопущення відчуження відповідачем спірного транспортного засобу накласти арешт на автомобіль марки Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, який зареєстрований на відповідача, та заборонити Головному сервісному центру МВС України і його структурним підрозділам-регіональним сервісним центрам, які знаходяться на території України, до виконання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області в даній справі, знімати з обліку набутий за час шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_2 транспортний засіб.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 02 листопада 2021 року заяву задоволено частково. Постановлено накласти арешт на автомобіль марки Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_3 в порядку ст. 352 ЦПК України, як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано усі обставини справи, зокрема, кому саме належить майно, на яке накладається арешт. Вказує, що 30.10.2021 між ним та ТОВ «Алеф Вест» було укладено договір купівлі транспортного засобу, предметом якого є автомобіль марки Renault Megane, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова VIN НОМЕР_1 . 02.11.2021 вказаний автомобіль було зареєстровано в територіальному сервісному центрі, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Апелянт зазначає, що з інформації, яка міститься у відкритому доступі, йому стало відомо, що на згаданий транспортний засіб накладено арешт. ОСОБА_3 вважає, що оскаржуваною ухвалою обмежені його права як власника, він не може використовувати своє право власності на транспортний засіб в повному обсязі. Зважаючи на викладене, просить оскаржену ухвалу скасувати, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
У поданому відзиві ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила. Зазначила, що апелянт ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 . Також вказала, що 24.02.2019 вона надала згоду на укладення ОСОБА_2 договору фінансового лізингу автомобіля. Пізніше їй стало відомо, що 24.09.2021 здійснено перереєстрацію спірного автомобіля, а 02.11.2021 відбулася наступна перереєстрація транспортного засобу. Вказує, що відповідач відчужив автомобіль проти її волі та без її згоди. На думку ОСОБА_1 , накладення судом арешту на майно, яке набуте за час шлюбу, не позбавляє ОСОБА_3 права користування зазначеним транспортним засобом. Вважає, що скасування арешту надасть змогу апелянту відчужити іншим особам спірний автомобіль. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.
ОСОБА_2 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно у встановленому законом порядку. Апелянт ОСОБА_3 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Враховуючи наведене, є правові підстави для вирішення даного цивільно-правового спору у відсутності сторін.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про її обґрунтованість в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб. При цьому судом відмовлено в задоволенні вимоги щодо накладення заборони на вчинення будь-яких дій, оскільки рухоме майно, яке знаходиться під арештом, відчуженню не підлягає.
Однак, повністю погодитись із цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Тисменицького районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний - автомобіль марки Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 1461 куб.см, обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду (а.с.12-15).
З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки Renault Megane, колір чорний, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 16).
30 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Алеф Вест» укладено договір купівлі- продажу транспортного засобу - автомобіля марки Renault Megane, колір чорний, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, д.н.з. НОМЕР_3 . Згідно вказаного договору ОСОБА_4 придбав згаданий автомобіль у ТОВ «Алеф Вест» за 105200 грн (а.с. 31-32).
02 листопада 2021 року за апелянтом ОСОБА_4 в територіальному сервісному центрі 2641 зареєстровано право власності на вищевказаний транспортний засіб (а.с. 34-35).
Постановою від 04.11.2021 заступника Тисменицького відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ накладено арешт на транспортний засіб - Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, що належить боржнику ОСОБА_2 , на підставі ухвали Тисменицького районного суду від 02.11.2021 про забезпечення позову (а.с. 35-36).
Частиною четвертою статті 41 Конституції України і статтею 32 ЦК України визначено непорушність права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такі правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 641/2891/19-ц.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року (справа №554/6830/17) зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортний засіб Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з 02.11.2021 власником транспортного засобу є ОСОБА_3 , який не залучений до участі в справі, і не бере участі у розгляді справи. Тому колегія суддів вважає. що місцевий суд дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову.
З огляду на вищезазначені обставини справи, а також беручи до уваги той факт, що ОСОБА_3 є власником рухомого майна, на яке було накладено арешт ухвалою суду від 02 листопада 2021 року, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вжиті оскаржуваною ухвалою Тисменицького районного суду від 02 листопада 2021 року заходи забезпечення позову порушують права ОСОБА_3 .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду про забезпечення позову не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Тисменицького районного суду від 02 листопада 2021 року в частині накладення арешту на автомобіль марки Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Renault Megane, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 1461 куб.см відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судд:і О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року.