Справа № 344/6757/21
Провадження № 22-ц/4808/1810/21
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
16 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Мирослава Йосиповича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Бородовського С.О., ухвалене 21 липня 2021 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з 16 квітня 2002 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2021 року шлюб між ними розірвано, малолітніх дітей залишено проживати з матір'ю. Відтак діти перебувають на її повному матеріальному утриманні та вихованні. Вона офіційно працевлаштована медсестрою в Ліцеї імені Р. Шухевича з щомісячною заробітною платою в розмірі 5 500,00 грн та її доходів недостатньо для забезпечення належного рівня життя дітей, придбання продуктів харчування, одягу, предметів першої необхідності тощо. Більше того, що син та донька додатково займаються на позакласних платних гуртках. Натомість, відповідач працює, отримує великий дохід, інших утриманців та стягнень по виконавчих листах не має, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дітям. Посилаючись на вище зазначене, просила стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 3 000,00 грн щомісячно на кожну дитину.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_5 по 3 000,00 грн щомісячно.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2021 року роз'яснено, що змістом судового рішення від 21 липня 2021 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , сина ОСОБА_5 по 3 000,00 грн щомісячно на утримання кожної дитини.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М.Й. посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить рішення змінити та стягувати з відповідача по 1 500,00 грн аліментів щомісячно на утримання неповнолітніх дітей.
Зазначає, що на виконання оскаржуваного судового рішення постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн аліментів щомісячно на утримання дітей. Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року заочне рішення роз'яснено таким чином, що аліменти в розмірі по 3 000,00 грн належить стягувати на кожну дитину щомісячно. Отже заочне рішення належить скасувати, оскільки ОСОБА_1 тільки із отриманої ухвали зрозумів, що таке фінансове навантаження є неспівмірним з його доходами, що може призвести до неможливості виконання рішення суду не з його власної вини.
Так, його довіритель вже тривалий час не працевлаштований, а його нестабільний дохід становить від 5 000,00 до 10 000,00 грн на місяць. Відтак аліменти в розмірі 6 000,00 грн щомісячно є для нього надмірним фінансовим навантаженням, що поставить його у вкрай скрутне становище.
За наведених обставин просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 1 500,00 грн щомісячно на кожну дитину.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Зазначає, що апелянт розумів зміст заочного рішення, а тому його доводи з цього приводу є надуманими. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неможливість сплачувати аліменти у розмірі, встановленому судом, через його матеріальний та стан здоров'я, вважає не підтвердженим належними доказами.
Апелянт, хоча і офіційно не працевлаштований, проте займається влаштуванням дахів житлових будинків, і його доходи є значними. За ним на праві власності зареєстровані дві квартири в м. Івано-Франківську, земельна ділянка в с. Черніїв Івано-Франківського району площею 0,1043 га для ведення особистого селянського господарства та автомобіль Тoyota Prius. Крім того, ними в шлюбі був побудований будинок, який також перебуває у його володінні. На особистій сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook розміщені його фотографії з відпочинку цього року у Туреччині та Косино Закарпатської області. Вказане спростовує доводи його представника про складний матеріальний стан.
В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.
За положеннями частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16 квітня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 (а.с. 17-18).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2021 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено на проживанні з матір'ю (а.с. 8-9).
Встановлено, що ОСОБА_5 відвідує навчання, яке проводить ТОВ «Айті Степ Івано-Франківськ» на підставі укладеного 11 вересня 2019 року з ОСОБА_1 договору. Вартість навчання 1500,00 грн щомісячно оплачує ОСОБА_2 (а.с. 10-16,49). Крім того, нею здійснювались внески в благодійний фонд «Наша гімназія» та оплата додаткових освітніх послуг дітей в ліцеї ім. Р.Шухевича (а.с. 46-48,50).
Також на підтвердження здійснення витрат з утримання дітей нею подані касові чеки з продуктових магазинів (а.с. 35-45).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , трикімнатна квартира площею 51 кв.м по АДРЕСА_2 , земельна ділянка кадастровий номер 2625887801:01:004:1050 площею 0,1043 для ведення особистого селянського господарства в с. Черніїв Тисменицького району (а.с. 53-56). Крім того, згідно договору про поділ майна подружжя від 18 березня 2021 року у його особисту власність перейшов спільно набутий подружжям автомобіль Toyota Prius 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 51-52).
Заперечуючи проти вимог позову, відповідач вказував, що з 2011 року офіційно не працює, на підтвердження чого надав копію трудової книжки. Вказував, що його дохід становить від 5 000,00 до 10 000,00 грн щомісячно, доказів чого ним не подано. Відомості з Пенсійного фонду України з 2005 по 2015 роки також не свідчать про рівень його доходу на час подання позову (а.с. 120-121).
Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Вказана величина свідчить про мінімальний рівень матеріального забезпечення.
Разом з тим, у ОСОБА_1 відсутні виключні обставини на підтвердження спроможності надавати допомогу дітям лише на мінімальному рівні, тобто половину прожиткового мінімуму.
А отже, сума аліментів в розмірі по 3 000,00 на дітей щомісячно визначена судом правильно, вона є необхідною для їх повноцінного матеріального забезпечення та виховання.
На час ухвалення рішення судом матеріали справи не містили належних доказів систематичного надання відповідачем в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей. Між сторонами не було укладено договору про добровільну сплату аліментів з розмірами та строками таких виплат згідно з вимогами статті 189 СК України. Не доведено також і тієї обставини, що на його утриманні перебувають інші особи.
При визначенні розміру аліментів суд виходив з рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, враховуючи матеріальне становище стягувача та платника аліментів.
При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності та розміру доходу відповідача. Отже посилання апелянта на те, що він неспроможний сплачувати аліменти, оскільки не має стабільного достатнього заробітку, не заслуговує на увагу, оскільки така обставина не звільняє його від обов'язку утримувати дітей.
Аналогічно не надано таким будь-якої інформації про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та зайняття певними видами діяльності.
На думку колегії суддів, визначений місцевим судом розмір аліментів є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, узгоджується з встановленими обставинами справи, наданими доказами та вимогами СК України.
Також суд враховує наявність на праві власності у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, а саме двох квартир в м. Івано-Франківську, земельної ділянки в Івано-Франківській ОТГ та автомобіля.
Беручи до уваги, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дітей до повноліття незалежно від розміру їх доходів, що відповідач є працездатним, фізично здоровим, апеляційний суд погоджується з висновком суду про обгрунтованість стягнення аліментів в зазначеному розмірі.
При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дітей, і не створюватимуть ОСОБА_1 додаткові труднощі матеріального характеру.
Покликання апелянта на необхідність зменшення визначеного розміру аліментів до 1500,00 грн (майже мінімального гарантованого розміру) є необгрунтованими, оскільки цей закріплений на законодавчому рівні розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів.
Таким чином, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З огляду на вищезазначене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа віднесена законом до малозначних, судове рішення в ній не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Мирослава Йосиповича залишити без задоволення, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2021 року