Справа № 189/867/21
2/189/456/21
Іменем України
15.12.2021 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Степанової О.С.
при секретарі Комеристій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 14.06.2021 року на адресу місця проживання позивача надійшла поштою Постанова Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 24937, що вчинений 29.04.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивача заборгованості в сумі 20 431,50 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції». Під час вчинення нотаріальних дій по видачі вказаного виконавчого напису позивач не був присутнім і про його існування дізнався після того, як його пред'явив до виконання стягувач. Позивачу взагалі не відомо та не зрозуміло, про який борг йде мова, оскільки ніяких договірних або зобов'язальних відносин між ним та ТОВ «Українські Фінансові операції» не існує та ніколи не існувало. Таким чином, має місце спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення грошових коштів. В зв'язку з чим, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24937, що вчинений 29.04.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 20 431,50 грн. на користь ТОВ «Українські Фінансові операції», та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Розгляд справи здійснювався на підставі ст. ст. 274, 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24937 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові операції», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» на підставі договору № 1-31/08-Д від 31 серпня 2020 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 328540 від 11.05.2019 року, укладеного між ТОВ, «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 . Зі змісту виконавчого напису вбачається, що з ОСОБА_1 стягнуто невиплачені в строк грошові кошти у розмірі 20431,50 грн. за період з 30.08.2020 по 28.04.2021, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (а.с.84).
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, ст.50,87,88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду №201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року .
Згідно з п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, нотаріусу, окрім іншого, повинні бути надані оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
При вчиненні Напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. посилається на ст.ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, але при цьому у розпорядженні нотаріуса були відсутні необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання та підтверджують отриманням ним даної вимоги.
Крім того, доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду надано не було.
В зв'язку з чим, судом розглянуто справу на підставі наявних у справі доказів.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» чи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу не отримував, не був проінформований про існування заборгованості та її розмір, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення банку чи нотаріусу.
Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За таких обставин, між сторонами існував та існує не вирішений судом спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
У зв'язку з наведеним, заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24937 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 29.04.2021 року про стягнення заборгованості по кредитному договору №328540 від 11.05.2019 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції», необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, позивач має право на відшкодування відповідачем понесених витрат щодо судового збору, сплаченого за подання позову в розмірі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.2-5,76-81,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити в повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24937, що вчинений 29.04.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 заборгованості в розмірі 20 431,50 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» ЄДРПОУ 40966896.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» (ЄДРПОУ - 40966896) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.С. Степанова
15.12.2021