Справа № 318/2345/21 Номер провадження №2/318/699/2021
"16" грудня 2021 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: суддя Васильченко В. В.; секретар Александрова А. А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 09.10.2019 р., а саме: суму основного боргу у розмірі 74 121,06 грн.; 3% річних від суми основного боргу у розмірі 3 996,43 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн., а всього коштів на загальну суму 85 117,49 грн. Також просив стягнути на свою користь судовий збір. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 09.10.2019 року між ним та відповідачкою був укладений договір позики, згідно якого, позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути 20.12.2019 р. Однак, відповідачка не виконала свої зобов'язання за договором позики та не повернула грошових коштів у встановлений договором строк.
Ухвалою від 26 жовтня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного провадження та відкрито провадження по справі без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк відзив на позовну заяву не надіслала, про відкриття провадження у справі та розгляд її у спрощеному порядку була повідомлена 16.11.2021 року, про що свідчить розписка в одержанні на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , була складена розписка, згідно якої позивач передав, а відповідачка прийняла грошові кошти в сумі 3 000 доларів США, які зобов'язалася повернути 20 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав своє зобов'язання по передачі грошей належним чином. В свою чергу відповідачка не повернула грошові кошти в обумовлений у розписці термін, чим не виконала свої зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, та підписаний його стороною.
Відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До цього часу відповідачка ухиляється від повернення суми боргу, чим порушила взяті на себе зобов'язання.
На підставі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, ст. 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК) та цивільне законодавство визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що між сторонами склалися договірні правовідносини з позики, ОСОБА_2 не виконала зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті. Суд враховує встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та робить висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі визначеній у розписці.
Таким чином, боржник повинен сплатити кредитору суму основного боргу у розмірі 74 121,06 грн., 3% річних від суми основного боргу у розмірі 3 996,43 грн.
На підставі ст. 137 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за надання правової допомоги адвокатом в сумі 7000 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції від 10.06.2021 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп. за подання позову, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі ст. 11, 16, 23, 525, 526, 599, 610, 625, 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 137, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 : суму основного боргу за договором позики від 09.10.2019 року у розмірі 74 121 (сімдесят чотири тисячі сто двадцять одна) грн. 06 коп.; 3% річних від суми основного боргу у розмірі 3 996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 43 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., а разом на загальну суму 85 117 (вісімдесят п'ять тисяч сто сімнадцять грн.) 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя: В. В. Васильченко