нп 2/490/2915/2021 Справа № 490/1885/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
13 грудня 2021 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Павленко Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, третя особа - Товарна Біржа «Нерухомість - Сангай»,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив визнати дійсним Договір №302 від 01.08.1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, а саме домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого на Товарній біржі «Нерухомість - Сангай» між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 12.05.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху надано строк на усунення недоліків.
26.05.2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 12.05.2021 року.
Ухвалою судді від 02.06.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09.2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Долгова Л.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та представник третьої особи до судового засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об 'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що 01.08.1997 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, на товарній біржі «Нерухомість-Сангай» укладений договір № 302 купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 та зареєстрованого у Миколаївському МБТІ 26.08.1997 року за реєстр. №1257.
Дане домоволодінняналежала відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу від 21.10.1988 року, посвідченого Дехтяр Л.Ф., державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1748 який в БТІ м. Миколаєва зареєстрований за №1257 від 29.10.1988 року.
За домовленістю сторін домоволодіння продано за 8018 гривень.
Тобто, усі умови договору купівлі - продажу сторонами виконано повністю.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розглядуцивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у серпні 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю - продаж майна.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених дообігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати непосвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, якийв чинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 302 від 01.08.1997 року, оформленого на товарній біржі «Нерухомість - Сангай», дійсним.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,12,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.209, 220,650,657 ЦК України, ст.ст.47,227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, третя особа - Товарна Біржа «Нерухомість - Сангай» - задовольнити.
Визнати дійсним договір № 302 від 01.08.1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, посвідчений товарною біржею «Нерухомість - Сангай», та зареєстрований 26.08.1997 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за р. №1257.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення виготовлений 13 грудня 2021 року
Суддя Н.П. Черенкова