Справа № 758/8760/20
Категорія 36
(ЗАОЧНЕ)
25 жовтня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Щербатюк Л.Є., розглянувши цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, -
У серпні 2020 року приватне акціонерне товариство «Стархова компанія «УНІКА» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.01.2017 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №131293/4600/0000155, предметом якого є страхування перед третіми особами цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) наземного транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 . 29.11.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 18.01.2018 року у справі №755/18735/17 ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ПДР України. На підставі заяви ОСОБА_2 , звіту про оцінку, рахунку фактури ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ», страхового акту, наказу позивачем виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування на загальну суму 16698,80 грн. Відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Оскільки особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі понесених витрат в сумі 16698,80 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подання відзиву.
Відповідач відзив у встановлений строк не подав, в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Представник позивача подав клопотання про розгляду справи за його відсутності, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечив, а відтак, відповідно до вимог ст. 280 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.01.2017 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №131293/4600/0000155, предметом якого є страхування перед третіми особами цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) наземного транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 7-8).
29.11.2017 року сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 18.01.2018 року у справі №755/18735/17 ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ПДР України (а.с. 17).
У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідача у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
На підставі заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 30.11.2017 року, звіту про оцінку КТС №06-01/07 від 01.07.2018 року, рахунку фактури ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» №17113068 від 30.11.2017 року, рахунку фактури ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» №18021207 від 12.02.2018 року, страхового акту № 00244034 від 18.12.2017 року, наказу №00244034 від 22.12.2017 року; страхового акту № 00244034 доплата від 19.02.2018 року; наказу №00244034 доплата від 22.022018 року позивачем виплачено страхове відшкодування на загальну суму 16698,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №055308 від 28.12.2017 року на суму 13569,28 грн та платіжним дорученням №009434 від 27.02.2018 року на суму 3129,52 грн. (а.с. 20-53).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.
У ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі, а до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п.п. «в» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Як вбачається з Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 18.01.2018 року у справі №755/18735/17 ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ПДР України (а.с. 17).
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Як вбачається з положень ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В силу п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року № 6-183цс14.
У даному спорі встановлено, що позивач, як страховик, у зв'язку із настанням страхового випадку відшкодував у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі шкоду, заподіяну внаслідок ДТП і в нього виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (відповідача) у розмірі виплаченого відшкодування.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують право позивача на відшкодування шкоди.
В свою чергу, відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б були підставою для відмови в задоволенні позову.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 59, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» кошти в розмірі 16698 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 80 копійок;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні;
Повне найменування сторін:
позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 В, код ЄДРПОУ 20033533);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);
Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача;
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК