Провадження № 22-ц/803/9553/21 Справа № 932/88/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
14 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 12 жовтня 2011 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві.
Вказували, що відповідно до п.2.1.1.2.3 договору відповідач надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв'язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 15 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 03 листопада 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 17 916,87 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 14 408,10 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 508,77 грн. та яку просили суд стягнути на свою користь.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що анкета-заява разом із “Умовами та Правилами надання банківських послуг”, а також “Тарифами” складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язується виконувати їх вимоги та самостійно знайомитися з його змінами на сайті ПриватБанку - www.privatbank.ua. Відсутність підпису позичальника під “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами” не свідчить про нікчемність договору, зважаючи на те, що вказаний договір є договором приєднання. Крім того, зазначає, що повторна ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку. Відповідач пройшов ідентифікацію під час підписання анкети-заяви, повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших документів не вимагається. Зазначає, що на підставі анкети-заяви відповідачу було відкрито рахунок та надано кредитну картку із номером НОМЕР_1 , на яку було встановлено кредитний ліміт в сумі 15 000 грн. Активація картки свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. Активація картки, її використання та перевипуск підтверджується випискою по картковому рахунку, що є первинним банківським документом та належним доказом наявної у відповідача перед банком заборгованості. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих коштів позичальником, оскільки платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Тобто прострочене тіло кредиту - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. На момент укладення кредитного договору діяла відсоткова ставка на рівні 30% річних, які підлягали нарахуванню на розмір заборгованості по кредиту.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” відповідач по справі не скористалася.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 17 916,87 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву.
Відповідно до заяви, позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з “Пам'яткою клієнта”, «Умовами та правилами надання банківських послуг», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.14).
Станом на 03 листопада 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 17 916,87 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 14 408,10 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 508,77 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів або кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, використання встановленого кредитного ліміту відповідачем належними доказами не доведено, анкета-заява не містить відомостей про бажання отримати кредит, а лише бажання оформити зарплатну картку. Ця заява не містить інформації про те, що з відповідачем погоджено умови кредитного договору, зокрема, строк кредитування, розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом, тобто матеріали справи не містять доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючи відомості про позичальника.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження позовних вимог було надано суду виписку по рахункам, розрахунок заборгованості та анкету-заяву, у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність (а.с.4-11, 14, 49-57).
В той же час, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про те, що відповідач виявив бажання отримати кредиту картку із встановленим на ній кредитним лімітом, в той же час навпаки відповідна анкета-заява містить відомості про бажання ОСОБА_1 оформити на своє ім'я саме зарплатну картку, про що нею зазначено у відповідній графі та поставлено підпис.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками та штрафами, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг
з витяг Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 жовтня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів та користування ними, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахунку ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом до суду першої інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.
При цьому, довідки про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування картки такими доказами не є, оскільки не містять дати складання документу, підпису спеціалісту банку, який відповідає за складання відповідної довідки, печатки банку, підпису позичальника.
Звертаючись до апеляційного суду із дійсною скаргою, позивач зазначає, що на підставі підписаної анкети-заяви відповідачу було відкрито рахунок та надано кредитну картку із номером НОМЕР_1 , на підставі користування вказаним рахунком у відповідача наявна заборгованість перед банком за простроченим тілом кредиту та відсотками за його користування. Досліджуючи виписку по картковому рахунку, колегія суддів зауважує, що 13 листопада 2013 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 4 300 грн., яким відповідач користувалася до 08 серпня 2017 року, при цьому, в подальшому банком автоматично списувалися із вказаного рахунку відсотки за користування кредитом, а також додавалися списання із іншого карткового рахунку, відношення якого до відповідача не встановлено, штучно збільшуючи заборгованість.
Докази того, що вказаний рахунок із встановленим на ньому кредитним лімітом було видано відповідачу на підстав анкети-заяви від 12 жовтня 2011 року, в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів звертає увагу, що анкета-заява, яка згідно доводів банку, за своєю суттю є кредитним договором, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, була підписана відповідачем 12 жовтня 2011 року, в той час як згідно наданої банківської виписки, а також довідок банку про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки фактично кредит відповідачу було надано 13 листопада 2013 року, тобто через два роки з моменту підписання анкети-заяви від 12 жовтня 2011 року. При цьому, анкета-заява не містить відомостей про бажання відповідача отримати кредитну картку, істотні умови кредитування між сторонами не погоджувалися та у договорі відсутні, навпаки в анкеті-заяві визначено, що остання відкриває на її підставі зарплатний рахунок, у зв'язку з чим колегія суддів має сумніви щодо правової природи анкети-заяви від 12 жовтня 2011 року, зокрема, що підписанням вказаної заяви відповідач виявила бажання отримати банківський кредит, таким чином виписка по картковому рахунку, рахунок заборгованості та довідки банку не є належними доказами отримання кредиту саме на підставі підписаної 12 жовтня 2011 року анкети-заяви.
Окремо, колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду з дійсним позовом банк не ставив вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 14 408,10 грн., яка взагалі нічим не підтверджується та навпаки спростовується матеріалами справи, зокрема випискою по картковому рахунку відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про погодження між сторонами поняття “прострочене тіло кредиту”, визначення порядку його обрахунку та складових.
Таким чином, оскільки докази укладення між сторонами кредитного договору від 12 жовтня 2011 року відсутні, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту банком не заявлялася, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Крім того, оскільки вимога про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту задоволенню не підлягає, то й підстави для стягнення на його користь прострочених відсотків, які окрім іншого договором не передбачені.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.