Провадження № 22-ц/803/9546/21 Справа № 196/1292/20 Суддя у 1-й інстанції - Руснак А. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
14 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2020 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 20 травня 2010 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами" складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Вказували, що відповідно до п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв'язку із чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 10 400 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 20 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 27 000,67 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 976,15 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 1 342,41 грн., а також 6 682,11 грн. заборгованості за нарахованою пенею, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 20 травня 2010 року, станом на 20 вересня 2020 року, у загальному розмірі 27 000,67 грн.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до укладеного 20 травня 2010 року кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Разом із вказаною анкетою-заявою, відповідач підписав “довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 30 днів пільгового кредитування”, в якій визначено всі істотні умови кредитування, зокрема базову відсоткову ставку за користування кредитом - 3% на місяць, розмір щомісячних платежів, умови сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафу. Крім того, вказує, що належним доказом наявної у відповідача перед банком заборгованості є виписки по картковому рахунку. Вказана довідка та виписка по картковому рахунку відповідача була долучена до матеріалів справи разом із позовом, в той же час не була досліджена судом першої інстанції, у зв'язку з чим просило колегію суддів апеляційного суду надати вказаним документам належної оцінки під час розгляду апеляційної скарги.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк” відповідач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 27 000,67 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2010 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву.
Відповідно до заяви, позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом з “Пам'яткою клієнта”, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.13).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 30 днів пільгового періоду” (а.с.14).
Станом на 20 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 27 000,67 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 976,15 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України в розмірі 1 342,41 грн., а також 6 682,11 грн. заборгованості за нарахованою пенею.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що в матеріали справи не надано доказів, які б підтвердили факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості саме за кредитним договором, укладеним 20 травня 2010 року, а не 17 червня 2013 року, як то зазначено в розрахунках та довідках, долучених до матеріалів справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, в той же час не погоджується із підставами такої відмови у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов'язання, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки виписку по рахункам, розрахунок заборгованості, довідку про умови кредитування та анкету-заяву, у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність (а.с.5-10,13,14,47-50).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг
з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 травня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про погодження з позичальником усіх умов кредитування шляхом підписання останнім довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, оскільки відповідна довідка не містить будь-яких відомостей, які могли б свідчити про її належність до анкети-заяви від 20 травня 2010 року, а також будь-яким чином ідентифікувати особу підписанта, оскільки відповідна довідка містить підпис невстановленої особи без зазначення її прізвища та ініціалів, ідентифікаційного коду особи або інших даних, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку, долученій банком, виписці по картковим рахункам відповідача та довідкам про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, колегія суддів зауважує, що згідно вказаних банківських документів вбачається, що на підставі анкети-заяви, підписаної 08 липня 2010 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитну карту із номером НОМЕР_1 на яку згідно довідки та банківської виписки було встановлено кредитний ліміт в розмірі 1 000 грн.
Досліджуючи виписку банку по картковому рахунку відповідача, колегія суддів зауважує, що відповідачем було використано кредитних коштів банку на загальну суму 11 850,15 грн., на вказану суму було здійснено нарахування та списання з карткового рахунку відповідача відсотків на загальну суму 35 210,53 грн., пені на суму 9 382,11 грн., штрафу в 50 грн., послуги страхування кредиту в розмірі 20 грн. та відсотків, передбачених статтею 625 ЦК України на загальну суму 1 342,41 грн., а всього 46 005,05 грн. При цьому, відповідачем з метою погашення заборгованості, а також банком шляхом автоматичного списання з інших рахунків відповідача було списано в рахунок заборгованості 30 476,5 грн.
З аналізу наведених відомостей вбачається, що заборгованість із фактично отриманих кредитних коштів банку позичальником повністю погашена, наявна згідно позову банку заборгованість повністю сформована із відсотків за користування кредитом, відсотків, нарахованих згідно статті 625 ЦК України, пені та штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки з дійсним позовом банк звернувся у листопаді 2020 року, відомості про звернення до позичальника із заявою про дострокове погашення заборгованості відсутні, в той час як проценти згідно статті 625 ЦК України нараховані в березні 2020 року, підстави для нарахування та стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, відсутні.
Розмір та підстави нарахування пені та відсотків за користування кредитом не були передбачені умовами анкети-заяви від 20 травня 2010 року, а тому не підлягають стягненню на користь позивача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості про укладення між сторонами договору або замовлення відповідачем послуги страхування кредиту, кошти за яку були безпідставно стягнуті з рахунку відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в той же час невірно визначив підстави такої відмови, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити частково.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.