Справа № 643/21106/21
Провадження № 2-о/643/960/21
09.12.2021 Московський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Єрмак Н.В.,
за участю секретаря Постульги О.Г.
представника заявника ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Кутько Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, -
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , якому визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме: заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , в будь-який час доби; заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заборонити наближатися на відстань 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідуванняОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначила, що вона з 10.02.2017 року по 29.05.2019 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . Разом з сином вони мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
25.10.2021 за вказаною адресою, ОСОБА_4 почав заглядати по вікнам, гучно стукати у двері та вимагати впустити його до квартири. Дитина дуже злякалася, заявниця викликала поліцію, але до їх приїзду ОСОБА_4 пішов.
З огляду на зазначене та наявності, на думку заявника, неодноразового психологічного насильства, що чинить ОСОБА_4 відносно неї та дитини, вважає, що вона є жертвою домашнього насилля, а тому звертається до суду з дійсною заявою.
Заявник та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, оскільки вважають, що на заявника поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Просить суд видати обмежувальний припис строком на 6 місяців.
ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.2017 року по 29.05.2019 року.
Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії листа начальника ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 11.11.2021 року, 25.10.2021 року надійшла заява ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , хтось сильно стукає в двері. На даний час заява находиться на розгляді у секторі дільничних офіцерів поліції.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Частиною другою ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).
Статтею першою Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIIIрішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом Закону № 2229-VIII.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Закон № 2229-VIII визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису потрібно встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.
Заявницею не надано жодного доказу на підтвердження того, що на час звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису існувала вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Конфлікт, що мав місце 25.10.2021 року між заявником та заінтересованою особою є єдиним доказом психологічного насильства, що підтверджується відомостями з копії листа начальника ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 11.11.2021 року.
Факт неприязних стосунків, небажання зустрічей, не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.
Посилання заявника на неодноразові звернення до правоохоронних органів, з підстав вчинення відносно неї домашнього насильства, записи телефонних розмов, які долучені до матеріалів справи, свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_4 , але не підтверджує факт того, що останній вчинив по відношенню до заявника домашнє, економічне, психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259,294,350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, суд, -
У задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ Єрмак Н.В.