Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3831/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гадірову Туралу Рафіг огли
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" (61204, м. Харків, проспект Перемоги, 55Е)
про стягнення 679998,00 грн
за участю
представників:
позивача - Литвин А.Д., довіреність №300-133/02-74 від 30.12.20;
відповідача - не з'явився.
Позивач, Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" про стягнення 679998,00 грн., з яких: штраф у розмірі 339999,00 грн. та пеня у розмірі 339999,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами розгляду матеріалів справи №143-26.13/153-16 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" законодавства про захист економічної конкуренції, прийнято рішення №178-р від 30.03.2021, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до дотримання спільного підходу в ціноутворенні та спільних умов реалізації товару. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладений штраф у розмірі 339999,00 грн., який відповідачем не сплачено.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 10199,97 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2021 об 11:00.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2021 відкладено підготовче засідання на 09.11.2021 об 11:15.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021 о 12:15.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2021 відкладено розгляд справи по суті на 14.12.2021 о 12:15.
Позивач у судове засідання 14.12.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та просив суд задовольнити.
Відповідач у судове засідання 14.12.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України на подання відзиву на позовну заяву у межах строку, встановленого частиною 8 статті 165 ГПК України не скористався. При цьому, суд зазначає, що копії ухвал господарського суду Харківської області від 11.10.2021, 26.10.2021, 09.11.2021, 23.11.2021, які було надіслано на належну адресу відповідача, яка відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
Разом з тим, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали господарського суду Харківської області від 11.10.2021, 26.10.2021, 09.11.2021, 23.11.2021 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було реалізовано право на подання до суду відзиву на позов у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.12.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарський суд зазначає про наступне.
Відносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також спеціальних законів - Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
За визначенням статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Як передбачено частиною 1 статті 25 ГК України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Частина 5 статті 13 ЦК України не допускає використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.
Відповідно до положень частини 1 статті 40 ГК України та частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до його повноважень.
Із обставин справи вбачається, що за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №178-р від 30.03.2021, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до дотримання спільного підходу в ціноутворенні та спільних умов реалізації товару.
За вказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладений штраф у розмірі 339999,00 грн.
Приписами статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
У відповідності до змісту статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання та надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
З матеріалів справи слідує, що копія витягу із рішення №178-р від 30.03.2021 у справі №143-26.13/153-16 була надіслана супровідним листом №144-26.13/01-6652 на адресу відповідача та отримана відповідачем 05.05.2021, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303505610183 та роздруківкою трекінгу з офіційного веб-сайту оператора поштового зв'язку АТ "Укрпошта" (а.с. 26-28).
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на наведені законодавчі приписи судом встановлено, що накладений на відповідача штраф у розмірі 339999,00 грн. на підставі рішення №178-р від 30.03.2021 підлягав сплаті до 05.07.2021 включно.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було реалізовано право на оскарження рішення Антимонопольного комітету України №178-р від 30.03.2021 у справі №143-26.13/153-16, а тому зазначене рішення є таким, що набрало чинності та підлягає виконанню.
Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Натомість докази оплати штрафу у розмірі 339999,00 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.
Отже, приймаючи до уваги, що рішення Антимонопольного комітету України №178-р від 30.03.2021 у справі №143-26.13/153-16 є чинним, доказів його виконання відповідачем матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 339999,00 грн.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 339999,00 грн. за несплату штрафу на підставі рішення №178-р від 30.03.2021 у справі №143-26.13/153-16, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу (пункт 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
Враховуючи зазначене, позивачем у позовній заяві наведено заявлений до стягнення розрахунок пені за прострочення сплати штрафу із визначенням відповідного періоду нарахування. Так, за розрахунком позивача, період нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 06.07.2021 по 10.09.2021 включно. Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 67 днів.
Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає: 339999,00 грн.* 1,5% = 5099,985 грн., де 339999,00 грн. - розмір штрафу, накладеного рішенням №178-р від 30.03.2021; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". За 67 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 67 * 5099,985 = 341698,995 грн.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені господарський суд встановив, що дане нарахування виконано арифметично вірно.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Таким чином, розмір пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням від №178-р від 30.03.2021 у справі №143-26.13/153-16 складає 339999,00 грн., а позовна вимога про стягнення пені у розмірі 339999,00 грн. визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження звертатися до суду з позовами, заявами скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічне: конкуренції, а також представляти територіальне відділенні Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальне відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушення: законодавства про захист економічної конкуренції органами влади юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, і тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відтак, оскільки судом встановлений факт порушеного права позивача щодо повної та своєчасної сплати штрафних санкцій за порушення антимонопольного законодавства суб'єктом, на якого такі санкції покладені за рішенням органу Антимонопольного комітету України, воно підлягає захисту судом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 339999,00 грн. та пені у розмірі 339999,00 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 10199,97 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" (61204, м. Харків, проспект Перемоги, 55Е, код ЄДРПОУ 40539839) штраф у розмірі 339999,00 грн. та пеню у розмірі 339999,00 грн. із зарахуванням зазначених сум в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р/н/ 21081100, код ЄДРПОУ: 37993783, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів: 21081100 (симовол звітності 106).
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім груп" (61204, м. Харків, проспект Перемоги, 55Е, код ЄДРПОУ 40539839) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719, код ЄДРПОУ 00032767) витрати зі сплати судового збору у розмірі 10199,97 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "15" грудня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова