Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4140/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтест", м.Харків
до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", м.Харків
про стягнення коштів 217 592,29 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтест" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного підприємства "Завод"Електроважмаш" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 217 592,29 грн., з яких 190 800,00 грн. - сума основної заборгованості, 9540,00 грн. - пеня, 15 510,07 грн. - інфляційні втрати, 1 742,22 грн. - відсотки річних.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №235-3/20 про надання послуг від 19.05.2020 , внаслідок чого останньому, у відповідності до ст.625 ЦК України були нараховані відсотки річні, інфляційні втрати та пеня, відповідно до п.6.5 Договору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4140/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
04.11.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26009), у якому відповідач погоджується с сумою основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, проте вказує про сплив позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 08.08.2020 по 10.10.2020 та її нарахування за межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГПК України. Крім цього, просить зменшити розмір штрафних санкцій до 849,75 грн.
Відзив на позовну заяву (вх. №26009 від 04.11.2021) з доданими до нього документами досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" (позивач,виконавець) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, замовник) було укладено Договір №235-3/20 від 19.05.2020 року, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику за плату наступні послуги: "Проведення експертно-технічного обстеження і повного технічного огляду в/п кранів, які відпрацювали нормативний термін експлуатації, керованих з кабін згідно з "Графіком проведення експертно-технічного обстеження вантажопідіймальних кранів, керованих з кабін на 2020 рік (Додаток №1), "що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.2.2 Договору здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг.
Підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.(п.2.4 Договору)
Відповідно до п.4.3 Договору загальна вартість послуг за ним складає 190 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%- 31800,00 грн згідно "Розшифровки до калькуляції" (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Послуги були надані відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 08.07.2020 року на суму 101 280,00 грн з ПДВ та актом №2 прийому- передачі виконаних робіт від 01.12.2020 року на суму 89 520,00 грн з ПДВ. Вказані акти підписані з обох сторін та скріплені їх печатками, а також містять застереження про те, що роботи виконанні в повному обсязі, оформлені належним чином, замовник та виконавець взаємних претензій не мають.
Позивачем було сформовано та надано відповідачу у передбаченому договором порядку рахунок №101 від 01.12.2020 року на загальну суму з ПДВ в розмірі 190 800,00 грн.
Відповідно до п.5.2 Договору, замовник здійснює оплату за надані послуги протягом 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Станом на дату подання позову грошові зобов'язання Відповідача, щодо здійснення сплати вартості наданих Позивачем послуг за Договором №235-3/20 Відповідачем не виконанні, а саме у розмірі 190 800,00 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 217 592,29 грн., з яких 190 800,00 грн. - сума основної заборгованості, 9540,00 грн. - пеня, 15 510,07 грн. - інфляційні втрати, 1 742,22 грн. - відсотки річних.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує надання послуг за Договором №235-3/20 від 19.05.2020 на загальну суму 190 800,00 грн та наявність заборгованості в розмірі 190 800,00 грн.
За положеннями ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 190 800,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1% річних у розмірі 1 742,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15 510,07 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.6.4 Договору у разі порушення строків оплати послуг, передбачених цим Договором, Виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.
Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 1% річних , суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 15 510,07 грн. та відсотків річних у розмірі 1 742,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п.6.5 Договору, за порушення строку остаточного розрахунку (оплати послуг), передбаченого цим Договором, Виконавець має право пред'явити Замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожень день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення пені за період 08.08.2020 по 10.10.2020 року спеціального строку позовної давності в один рік, згідно положень ст. 258 ЦК України.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від того дня, з якого нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі № 916/612/19.
З указаного слідує, що оскільки господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
У даному випадку за порушення зобов'язання зі своєчасної сплати наданих посуг, позивачем з урахуванням обмежень, встановлених п.6.5 Договору нараховано пеню за період прострочення з 08.08.2020 по 13.09.2021р. у розмірі 9540,00 грн.
Отже, враховуючи річний строк позовної давності для стягнення пені та те, що з даним позовом ТОВ "ПРОМТЕСТ" звернулось 11.10.2021 (згідно із відміткою штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області на позовній заяві), пеня, нарахована за Актом №1 прийому передачі виконаних робіт від 08.07.2020 за період з 08.08.2020 по 10.10.2020 стягненню з відповідача не підлягає у зв'язку із пропуском строку позовної давності,а отже підлягає задоволенню у розмірі 4021,54 грн.
З урахуванням встановленого ч.6 ст.232 ГК України шемтимісячного строку нарахування штрафних санкцій сума пені, яка підлягає задоволенню за Актом №2 прийому- передачі виконаних робіт від 01.12.2020 складає 4 476,00 грн. (за період 01.01.2021-01.07.2021).
Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 849,75 грн, посилаючись на тяжке фінансове становище та відсутність бюджетного фінансування.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У п. 3.17.4 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.
Суд зазначає, що відповідач не є бюджетною установою, до того ж затримка чи відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини' суди застосовують при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є юридичною особою і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача - 8497,54 грн в порівнянні зі спірною сумою основного боргу - 190 800,00 грн, приймаючи до уваги період прострочення, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд приходить до висновку, що у даній справі відсутні істотні обставини, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості, а тому вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню.
До того ж, зменшення суми пені на 90% є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 3248,27 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, пр. Московський, буд.299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" (61023, м.Харків, вул. Весніна, буд.5, офіс 309, ідентифікаційний код 35589427) основну заборгованість 190 800 грн. 00 коп., пеню 8497 грн. 54 коп., інфляційні втрати 15 510 грн. 07 коп., відсотки річні 1 742 грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору 3248 грн. 27 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "15" грудня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне