13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12546/20
адміністративне провадження № К/9901/42672/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів- Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №160/12546/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 22124,01 грн. (двадцять дві тисячі сто двадцять чотири гривні одна копійка);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 15.05.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру 1079,22 грн. із утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 21882,42 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні сорок дві копійки).
Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 15.05.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру 1042,02 грн. (одна тисяча сорок дві гривні дві копійки) із утриманням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дніпропетровською обласною прокуратурою подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Заявник, посилаючись на положення пункту 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування висновку Верховного Суду та необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, на який послався суд апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі, зокрема, є стягнення невиплаченої вихідної допомоги прокурору, у зв'язку із його звільненням за ініціативою роботодавця.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій застосували висновки Верховного Суду, викладені у справі №560/3971/19, в якій Суд указав, що унесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Водночас, частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Верховний Суд також зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги, що є державною гарантією, що полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У касаційній скарзі заявник, зокрема, зазначає про необхідність відступлення від такого висновку Верховного Суду, який застосований судами попередніх інстанцій у цій справі. Скаржник зазначив про те, що не виплачуючи вихідну допомогу ОСОБА_1 , який не пройшов атестацію, керувалися висновками Верховного Суду, викладеними у справі №820/1119/16, відповідно до яких позивач у справі не набув права на отримання вихідної допомоги, оскільки його було звільнено з підстав та у порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено такої виплати.
Верховний Суд відхиляє такі доводи Дніпропетровської обласної прокуратури, оскільки у цьому спорі позивачем таких вимог не заявлено і вони не були предметом судового розгляду, а відповідач жодним чином не обґрунтовує таку необхідність, а лише цитує норми Закону України "Про прокуратуру" та КЗпП України. Крім того, такі аргументи носять формальний характер, не стосуються предмету спору у цій справі та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, так як саме висловлення Верховним Судом висновку у справі №560/3971/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Щодо незастосування судами правової позиції, яка викладена Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки правовідносини у вказаній справі та справі, яка розглядається, не є подібними. Так, предметом спору у вищевказаній справі є визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у даній справі - визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку та зобов'язання здійснити такі виплати.
А тому, Суд вважає необгрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та статті 44 Кодексу законів про працю України, викладеного у справах №№ 380/1662/20, 260/1890/19, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №160/12546/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В. Е. Мацедонська
Судді: О. В. Кашпур
Н. В. Шевцова