13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/10844/20-а
адміністративне провадження № К/9901/42254/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/10844/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу,
23 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач) про скасування наказу виконувача обов'язків керівника обласної прокуратури № 1603-к від 10 листопада 2020 року, який пов'язаний з її поновленням на роботу.
11 січня 2021 року позивач надала до суду заяву про зміну позовних вимог, з урахуванням якої просила суд скасувати частину п.2 наказу виконувача обов'язків керівника обласної прокуратури № 1603-к від 10.11.2020 виключивши з нього наступний текст: "надавати ОСОБА_1 завдання та доручення, не пов'язані з виконанням функцій прокуратури".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження».
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, у касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (надалі - Закон № 113-IX) щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації (або недопущення до атестації), пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
Водночас, як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, позивачку 10 листопада 2020 року поновлено з 28 квітня 2020 року на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області, яка з 11 вересня 2020 року припинила виконання функцій прокуратури.
Виконувачем обов'язків керівника обласної прокуратури видано наказ № 1603-к від 10 листопада 2020 року зі змісту пункту 2 якого слідує, що начальник відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Донецької обласної прокуратури зобов'язаний надавати позивачу, прокурору відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області, завдання та доручення, не пов'язані з виконанням функцій прокуратури.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що позивачка не проходила атестацію, не була призначена на посаду в порядку, передбаченому розділом V Закону України «Про прокуратуру».
У площині спірних правовідносин предмет оскарження не пов'язаний із проходженням позивачкою атестації на підставі пунктів 9, 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, або рішенням кадрової комісії за результатами складення прокурором іспиту відповідно до пунктів 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
У зв'язку з викладеним, положення пунктів 9, 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ не регулюють спірні правовідносини та не підлягають застосуванню у цій справі.
Суд звертає увагу, що зазначення норми права, яку, на думку скаржника, застосовано судами попередніх інстанцій неправильно повинна врегульовувати спірні правовідносини, а посилання на норми законодавства безвідносно обставин справи не є належним обґрунтуванням пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Варто зазначити, що ухвалами Верховного Суду від 22 вересня 2021 року (К/9901/32372/21) та від 28 жовтня 2021 року (К/9901/37956/21) було повернуто касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/10844/20-а, оскільки такі не містили належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження, відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України.
В ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/10844/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько