14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/2007/21-а
адміністративне провадження № К/9901/42999/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.С, Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якому просив:
визнати протиправною відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно;
зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.
Вирішено питання судових витрат.
24 листопада 2021 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” (на час розгляду справи судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що розгляд даної касаційної скарги стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики стосовно проходження військової служби в Збройних Силах України, становить значний суспільний інтерес пов'язаний з соціальним захистом військовослужбовців та має виняткове значення для відповідача.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Зважаючи на те, що скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження, колегія суддів не вирішує клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко