13 грудня 2021 року
Київ
справа №160/803/21
адміністративне провадження №К/9901/38241/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року
у справі №160/803/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась 19 січня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 листопада 2020 року №23 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1084к про звільнення її з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури;
- поновити її на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, яку вона займала станом на 30 грудня 2020 року або рівнозначній посаді та органах прокуратури;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року по день винесення рішення судом;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її в органах прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року адміністративний позов задоволений частково:
- визнано протиправним та скасовано Наказ №1084к від 24 грудня 2020 року керівника обласної прокуратури С.Біжко про звільнення позивачки з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 грудня 2020 року;
- поновлено позивачку на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника та органів прокуратури, або на рівнозначну посаду в органах прокуратури України з 30 грудня 2020 року;
- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2020 року по 12 травня 2021 року в розмірі 81 047,70 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
У частині поновлення позивачки на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць, рішення допущено до негайного виконання.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо рішення Третьої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року №23 та у цій частині прийнято постанову про задоволення позовних вимог:
- визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19 листопада 2020 року №23 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року залишено без змін.
23 жовтня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року указану касаційну скаргу залишено без руху.
Недоліки касаційної скарги усунуто в строк, установлений Судом.
Щодо оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №160/803/21 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник указує, що станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення був відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» як визначеної Законом №113-ІХ підстави для звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Звертає увагу, що станом на дату подання цієї касаційної скарги вже є висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладені у постановах у справах №160/6204/20, №200/5038/20-а, №160/6596/20, №140/3790/19, №280/4314/20, №440/2682/20.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
У тексті касаційної скарги заявник, серед іншого, указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статті 235 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, що за змістом відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Також, Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку застосовано судами попередньої інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зазначає, що скаржник у касаційній скарзі цитує окремі абзаци указаних постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, однак не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
До касаційної скарги додано клопотання заявника про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №160/803/21.
Відповідно до частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої та третьої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне встановити учасникам строк для подання заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №160/803/21.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 287, 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №160/803/21.
Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/803/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання судових рішень, та роз'яснити, що до відзиву та заперечень додаються докази надсилання (надання) їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду