справа №760/2106/21 головуючий у суді І інстанції: Кушнір С.І.
провадження №33/824/1655/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
09 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Дунь Віталія Валерійовича, який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №334343 12.09.2021 року близько 15год. 20хвл. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 , а саме: ображав, кричав, вдарив по голові та тулубу, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Дунь В.В., який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови та скасувати постанову суду першої інстанції та визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що потерпіла не була присутня на проголошенні оскаржуваного рішення, не була повідомлена про судове засідання завчасно і належним чином, і фактично з текстом оскаржуваного судового рішення адвокат ознайомився 21 жовтня 2021 року, у зв'язку з цим просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно матеріалів вказаної адміністративної справи про розгляд даної справи в суді першої інстанції на 06.10.2021 року на 10год. 50 хвл. потерпіла була сповіщена смс-повідомленням 05.10.2021 року о 20год. 14 хвл., вказане смс-повідомлення потерпіла (враховуючи що на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей) прочитала вже після вказаного судового засідання і чекала на сповіщення про іншу дату судового засідання чи про рішення суду. Проте ніяких повідомлень їй не надходило. Аж поки її представник не ознайомився з матеріалами справи та не отримав копію оскаржуваної постанови суду 21.10.2021 року при особистому зверненні до суду. Крім того, потерпіла не надавала згоди на сповіщення про судове засідання шляхом смс-повідомлення.
Зауважує, що свідок ОСОБА_3 взагалі не був сповіщений про дату та час розгляду даної справи, хоча саме він був ініціатором виклику поліції та фактично припинив протиправні дії ОСОБА_2 та в своїх письмових поясненнях підтвердив, що бачив, як ОСОБА_2 вдарив потерпілу. Вважає, що якби суд викликав та допитав даного свідка і потерпілу в судовому засіданні, то їх свідчення могли б вплинути на рішення суду у даній справі, а так суд першої інстанції виніс рішення на підставі лише пояснень ОСОБА_2 , фактично не врахувавши пояснення потерпілої та свідка.
Зазначає, що не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що свідчення ОСОБА_2 узгоджуються з рапортом працівника поліції, потерпілої та свідка, і що нібито свідок пояснив, що жінка голосно кричала. Адже в своїх поясненнях і потерпіла, і свідок зазначили, що ОСОБА_2 саме вдарив її, при чому ні потерпілий, ні свідок не пояснювали, що він зробив це випадково, з їх пояснень виходить, що він це зробив умисно.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат потерпілої підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвокат Дунь В.В., який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілу про день та час розгляду справи, завчасно, не повідомили в установленому законом порядку. Адвокат Дунь В.В., який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 з текстом оскаржуваного судового рішення адвокат ознайомився 21 жовтня 2021 року.
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Дунь В.В., який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №334343 12.09.2021 року близько 15:20 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 , а саме: ображав, кричав, вдарив по голові та тулубу, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно рапорту від 12.09.2021 року уповноваженого співробітника Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 12.09.2021 року о 15:27 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою АДРЕСА_2 , сусід б'є співмешканку, є мала дитина, 5 поверх, 2 під'їзд, сусідка повідомила, що чути крики, номер квартири не знає. Заявник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , 12.09.2021 року близько 15 год. 25хв. за адресою: АДРЕСА_2 , мій чоловік ОСОБА_1 хотів забрати наших спільних двох дітей, кричав на мене, стукнув по голові, тілу та нозі.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 12.09.2021 року, коли він поїхав з дому, телефонувала поліція і сказала, що дружина викликала поліцію.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 12.09.2021 року, 12.09.2021 року близько 15 год. 25хв. за адресою: АДРЕСА_2 , в коридорі загального користування, він почув крики жінки та дітей, які виявились із квартири сусідів із кв. 176 . Жінка голосно кричала, потім побачив, як чоловік із тієї квартири стусанув ногою жінку, він підійшов до нього, що він припинив вчиняти вищезазначені дії, і потім телефонував на 102, а вищевказаний чоловік намагався жінку заспокоїти.
Сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАПнеобхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно дост.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріалами справи доведено факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильство фізичного та психологічного характеру в сім'ї.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт вчинення ОСОБА_2 насильства фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції, не був належним чином спростований.
Доводи ОСОБА_2 надані в поясненнях у суді апеляційної інстанції про те, що він потерпілої не бив, і цей факт не підтверджено відповідним медичним висновком та про те, що потерпіла перебуває у депресії та в них виникла звичайна сварка, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються рапортом від 12.09.2021 року, в якому зазначено зміст повідомлення : «Сусід б'є співмешканку, є мала дитина, чути крики», поясненнями письмовими сусіда ОСОБА_3 , який викликав поліцію та в присутності якого ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 .
Таким чином, в апеляційній скарзі наведено переконливі доводи, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та дають апеляційному суду підстави для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про прийняття нової постанови про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд при визначенні виду адміністративного стягнення, враховує обставини та характер скоєного правопорушення, які відображені в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, особу та ступінь вини ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, щона ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Клопотання адвоката Дунь Віталія Валерійовича, який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року задовольнити.
Поновити потерпілій громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Дунь Віталія Валерійовича, який діє в інтересах потерпілої громадянки Республіки Ірак ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП , та застосувати до нього адміністративне стягнення y вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. (сто сімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко