1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 накладено арешт на тимчасово вилучене майно-ескаватор марки «Hyundai 170 W», який належить ФОП ОСОБА_7 , передавши його останній на відповідальне зберігання із забороною його відчуження, до проведення необхідних експертиз, в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021111060000075 від 30.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на ескаватор марки «Hyundai170 W», який належить ФОП ОСОБА_7 , заборонивши останній користуватись, розпоряджатися та відчужувати останній, залишивши ескаватор марки «Hyundai170 W» на зберіганні на території Відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області за адресою: м. Чорнобиль, вул. К.Маркса, 17.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв'язку із невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.
Зазначає, що слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, однак слідчим суддею застосовано лише заборону відчуження вказаного ескаватора та передано його на відповідальне зберігання власнику майна, що може призвести до продовження злочинної діяльності.
Прокурор вважає, що задля уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, необхідно залишити вказаний ескаватор на зберігання на території Відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
В судове засідання власник майна ФОП ОСОБА_7 не з'явилась, про причини своєї неявки не повідомила, хоча про час та місце судового засідання її повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 жовтня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111060000075, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 30.10. 2021 до ВП №1 надійшло повідомлення від головного інженера Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника ОСОБА_8 про те, що ним 30.10.2021 виявлено незаконне видобування піску на території Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника.
Виїздом СОГ на місце події встановлено, що невідомі особи, поблизу відселеного села Стебли зони відчуження, територія якої знаходиться на землях Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника, знявши родючий шар ґрунту, відкритим шляхом, видобувають корисні копалини - пісок. Залучений до огляду місця події спеціаліст ОСОБА_9 вказав, що ділянка, яка оглядається накладається на публічну кадастрову карту ЧРЕБЗ з кадастровим номером 3222050000:01:001:0156.
У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0156 має категорію земель природно-заповідного та іншого природоохоронного значення та має значний ряд обмежень у використанні цих земель.
Під час огляду місця події, в кабіні екскаватора виявлені документи договір страхування № 1480689; 6 заповнених маршрутних листів (наряди на роботи); зошит на 96 сторінок з яких заповнено дві, які засвідчують факт незаконного видобування корисних копалин.
30 жовтня 2021 року, слідчим ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, під час огляду місця події, виявлений на місці незаконного видобування корисних копалин екскаватор "Hyundai 170W", був вилучений, того ж дня слідчим у кримінальному провадженні вилучений екскаватор "Hyundai 170W", що був знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберіг на собі сліди його вчинення, оскільки використовувався для незаконного видобування надр (піску) і на його поверхнях залишилися слідові частини видобування вказаних корисних копалин - визнаний речовим доказом у відповідності до вимог ст. 98 КПК України.
У відповідності до виявленого страхового полісу в кабіні екскаватора, вказаний екскаватор належить ФОП ОСОБА_7 , що проживає в
АДРЕСА_1 .
01 листопада 2021 року прокурор Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Іванківського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на зазначене майно.
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року, клопотання задоволено частково.
Частково задовольняючи клопотання, внесеного в межах кримінального провадження № 12021111060000075, слідчий суддя зазначив, що прокурором у клопотанні не запропоновано відповідний спосіб арешту екскаватора, при цьому, враховуючи, що відповідно до протоколу огляду місця події копію якого додано до клопотання, з ковша даного екскаватора було відібрано зразки піщаної суміші, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом повернення екскаватора марки «Hyundai 170W» власнику ФОП ОСОБА_7 на відповідальне зберігання із забороною його відчуження, до проведення необхідних експертиз.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в трав числі збереження речових доказів;
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди
або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як його арешт. Разом з тим, зважуючи на те, що, прокурором не запропоновано відповідний спосіб арешту ескаватора, слідчим суддею враховано, що відповідно до протоколу огляду місця події, з ковша даного ескаватора відібрано зразки піщаної суміші, а тому необхідність у забороні власнику майна користуватися та розпоряджатися вказаним майном відсутня.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, частково задовольнив клопотання прокурора, з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 366/2961/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_10
Провадження № 11сс/824/6746/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України