1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 08 грудня 2021 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_8 , а саме на:
- квартири площею 69,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль марки BMW 535I, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 06 жовтня 2021 року слідчим суддею клопотання слідчого розглянуто без виклику власників майна, про існування оскаржуваної ухвали апелянту стало відомо 17 листопада 2021 року від свого чоловіка ОСОБА_8 , апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 21 листопада 2021 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що слідчим суддею враховано лише докази, які долучені стороною обвинувачення.
На думку апелянта накладений арешт на майно порушує інтереси співвласника ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який просив відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмовити у задоволенні апеляційної скарги,вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 серпня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021110000000218, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
22 вересня 2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у здійсненні пособництва в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
24 вересня 2021 року старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на квартири площею 69,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки BMW 535I, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , з метою можливої конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року клопотання задоволено.
Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Слідчий у клопотанні навів перелік майна на яке просив накласти арешт.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що відповідно до інформації з Реєстраційної картки транспортного засобу, ОСОБА_8 , на праві приватної власності належить автомобіль марки BMW 535I, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстраційної картки транспортного засобу, ОСОБА_8 на праві власності належить квартири площею 69,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що клопотання слідчого в частині накладення арешту на квартири площею 69,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки BMW 535I, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , які належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 підлягає задоволенню та на вказане майно необхідно накласти арешт.
Щодо доводів апелянта з приводу того, що арештоване майно порушує інтереси співвласника є необґрунтованими, оскільки арешт накладено на частку майна, яке належить підозрюваному, а на іншу частку яка належить іншим співвласникам арешт не накладено.
Крім того, накладений арешт на вказаний автомобіль не позбавляє права власника майна володіти і користуватись ним, у тому числі апелянта, оскільки арешт накладено у вигляді заборони відчуження.
Слідчим суддею накладено арешт на зазначене майно згідно із метою, яка зазначена у клопотанні, а саме із метою забезпечення можливої конфіскації майна, з чим також погоджується колегія суддів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведено обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_8 та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Враховуючи наведене, інші доводи апелянта ОСОБА_5 які зазначені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргуОСОБА_5 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 760/25884/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9
Справа № 11сс/824/6975/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК