Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 757/45815/20
Номер провадження 22-ц/824/12636/2021
Головуючий у суді першої інстанції Т.Г. Ільєва
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
08 грудня 2021 року місто Київ
Номер справи 753/10302/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
прокурорів Воробйова В.В., Курталієвої Е.Ш.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
позивач (заявник) Міністерство аграрної політики та промисловості України
відповідач ОСОБА_1
відповідач (позивач за об'єднаним позовом) ОСОБА_2
відповідач (відповідач за об'єднаним позовом) ОСОБА_3
відповідач за об'єднаним позовом ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_5 ,
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року постановленуу складі судді Ільєвої Т.Г., в приміщенні Печерського районного суду м.Києва, -
У жовтні 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Міністерство аграрної політики та промисловості України, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав і обтяжень на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі - продажу квартири та витребування майна.
В обгрунтування позову зазначено, що під час здійснення процесуального керівництва досудового розслідування у кримінальному провадженні №420200101100000114 від 29.05.2020 прокурором встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122,4 кв. м., на підставі ст.170, ст.326 ЦК України, ст.141 ГК України, ст.1, 3, 4, 12 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фондом державного майна України (за інформацією Міністерства аграрної політики та промисловості України) включена до переліку об'єктів державної власності. Вказана квартира вперше зареєстрована на праві власності за Державним комітетом харчової промисловості (Держхарчопром) України на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.10.1996. Державним нотаріусом Міністерству аграрної політики України 01.04.2008 видано дублікат вказаного договору купівлі-продажу квартири, замість втраченого оригіналу. Наказом Міністерства аграрної політики та промисловості України від 21.07.2009 №521 квартира АДРЕСА_1 передана ДП «Агроспецсервіс». Згідно Наказу Міністерства від 07.02.2011 №39 та на підставі акту приймання-передачі майна від 17.02.2011 вказана квартира передана з балансу ДП «Агроспецсервіс» на баланс Міністерства арарної політики та промисловості України. За інформацією Міністерства аграрної політики та промисловості України від 15.09.2020 квартира АДРЕСА_1 обліковується на балансі у Міністерства та за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності віднесена до майна, що належить Міністерству. Таким чином, спірне майно є державною власністю та належить Міністерству аграрної політики та промисловасті України.
Проте, в ході досудового розслідування встановлено, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122, 4 кв.м., 01.11.2018 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 01.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської міської філії КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Мироненком Д.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень з відкриттям розділу: індексний номер 43889220 від 06.11.2018, внесено відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1686363880000. Підставою для реєстрації права власності стало рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2016 у справі №200/23498/16. За інформацією Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, в провадженні вказаного суду справи №200/23498/16 не перебувало. Серед реєстраційних даних автоматизованої системи документообігу суду також відсутні відомості щодо надходження до суду позову ОСОБА_1 до ДП «Агроспецсервіс», Міністерства аграрної політики та промисловості України, Фонду державного майна України, ОСОБА_6 про визнання права власності. У встановленому чинним законодавством порядку право власності на вказане майно ОСОБА_1 не набув, а відповідно, не мав права його відчужувати. Проте, 04.09.2019 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шевчуком Д.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 48608350 від 10.09.2019 внесено запис про реєстрацію переходу права власності на спірну квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Реєстрацію переходу права власності за ОСОБА_2 проведено на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04.09.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 04.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Г.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 52133783 від 04.05.2020 внесено запис про реєстрацію переходу права власності на спірну квартиру від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . На даний час за данними державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спріну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 . Вказані договори купівлі - продажу квартири підлягають визнанню недійсними, а державні реєстрації прав і обтяжень на нерухоме майно, оформлені записами про право власності вказаних осіб на квратиру підлягають скасуванню в судовому порядку.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач просив суд скасувати державну реєстрацію прав і обтяжень на нерухоме майно (індексний номер 43889220 від 06.11.2018), оформлену записом про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, здійснені державним реєстратором Київської міської філії КП «Центр реєстрації» Садківської сільської ради; визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, укладений 04.09.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію прав і обтяжень на нерухоме майно (індексний номер 48608350 від 10.09.2019), офоромлену записом про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, здійснені приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано -Франківської області Шевчуком Д.В.; визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, укладений 04.05.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувати від ОСОБА_3 на користь Міністерства аграрної політики та промисловості України квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000; скасувати державну реєстрацію прав і обтяжень на нерухоме майно, оформлену записом про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, здійснені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БондараТ.М.
У травні 2021 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, яку мотивував тим, що на даний час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: індексний номер 52133783 від 04.05.2020. За вказаних обставин, спірна квартира у передбаченому законодавством порядку із державної власності Міністерства аграрної політики та промисловості України не вибувала, право власності на неї у ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виникало, оскільки рішення уповноваженого органу щодо відчуження вказаного державного майна не приймалось.
Позивач вказав, шо наявність на даний час чинної державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, за ОСОБА_3 надає можливість відповідачу здійснити подальше незаконне відчуження вказаного нерухомого майна, а також здійснити інші дії, що значно утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Про можливість вчинення, відповідачем, таких дій також свідчать ті обставини, що за фактом незаконного заволодіння спірною квартирою здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях: №42020101100000114 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.4 ст.358 ч.4 ст.190 КК України; № 12020100040003339 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України; № 12020100100002949 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.4 ст.358 ч.4 ст.190 КК України. У рамках даних кримінальних проваджень ухвалами суду від 05.06.2020, від 03.08.2020, від 24.11.2020 накладались арешти на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000. Ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 761/32778/20, від 25.02.2021 у справі № 761/2566/21, від 07.04.2021 у справі 761/10744/21 в рамках досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42020101100000114, №12020100040003339, №12020100100002949 скасовано ухвали слідчих суддів від 05.06.2020, 03.08.2020, 24.11.2020 про накладення арешту на спірну квартиру та знято з неї арешт.
З урахування зазначеного заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: - накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, власником якої є ОСОБА_3 ; - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: житлова квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122,4 кв.м., житловою площею 85,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000); - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо укладення договорів, вчинення інших правовиків щодо об'єкту нерухомого майна: житлова квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122,4 кв.м., житловою площею 85,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000, власник ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: житлова квартира АДРЕСА_1 загальною площею 122,4 кв.м., житловою площею 85,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000). Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо укладення договорів, вчинення інших правовиків щодо об'єкту нерухомого майна: житлова квартира АДРЕСА_1 загальною площею 122,4 кв.м., житловою площею 85,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1686363880000.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року об'єднано в одне провадження цивільну справу №757/45815/20-ц за позовом Міністерства аграрної політики та промисловості України, поданим прокурором в інтерсах держави, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав і обтяжень на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі - продажу квартири та витребування майна та цивільну справу №757/21256/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, про визнання договору купівлі - продажу квартири та довіреності недійсними.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 31.05.2021 ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не взато до уваги ту обставину, що спірне майно не належить та не підлягає передачі або сплаті Міністерству, а належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а отже на нього не може бути накладено арешт у порядку ст.150 ЦПК України. Також судом не враховано чому позивач самостійно не звернувся до суду, а зробив це через прокурора. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири, на яку накладено арешт, а власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. Вказав, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для виникнення обов'язку в органів місцевого самоврядування здійснити усе необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної квартири від добросовісних набувачів призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людити та основоположних свобод.
Крім того вказав, що суду надані неправдиві відомості щодо належності спірної квартири Міністерству, оскільки вказана квартира станом на 15.12.2020 не передавалася у власність Мінекономіки . Дії прокурора вважає зловживанням процесуальними правами, а саме використанням механізму забезпечення позову в цивільному процесі з метою неправомірних дій з незаконного заволодіння майном.
Своїм правом на подачу відзиву учасники справи (їх представники) не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених в ній підстав.
Прокурори Воробйов В.В. та Курталієва Е.Ш., які діють в інтерсах держави в особі Міністерства аграрної політики та промисловості України, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду про забезпечення позову просили залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Інші учасники справи, будучи повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившихся осіб, з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову та не перешкоджає його розгляду.
Так, відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, накладаючи арешт на нерухоме майно, належне відповідачу на праві власності, суд першої інстанції урахував предмет та підстави спору, який виник між сторонами та вважав співмірним обраний позивачем вид забезпечення позову заявленим позовним вимогам, при цьому суд дійшов висновку, що застосовані види забезпечення позову не порушують законні права та інтереси відповідача ОСОБА_3 . Суд також вказав, що з урахуванням скасування арештів на спірний об'єкт нерухомого майна, накладених у рамках кримінальних проваджень, існує обґрунтована вірогідність його подальшого відчуження ОСОБА_3 та проведення державної реєстрації прав власності за іншими особами, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник реальний спір.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом дано спору є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 122,4 кв. м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник виклав обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов'язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про наявність спору, застосовує заходи забезпечення позову. Питання щодо правомірності набуття права власності на спірне нерухоме майно підлягає встановленню під час розгляду справи по суті спору, а не під час вирішення питання про забезпечення позову.
Зазначені особливості при поданні заяви та її розгляду судом дотримані.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши наявність між сторонами реального спору щодо права власності на зазначене в позовній заяві нерухоме майно, та враховуючи можливість відчуження на користь третіх осіб спірної квартири відповідачем, на якого це майно зареєстроване як на одноосібного власника, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на спірне майно, яке перебуває у власності відповідача та заборони вчиняти будь - які дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень.
Доводи апеляційної скарги про те, що застосовані судом заходи забезпечення у виді накладення арешту на нерухоме майно порушують права ОСОБА_3 як власника спірної квартири, право власності на яку він здобув як добросовісний набувач, колегія суддів оцінює критично, оскільки наклавши арешт на таке майно суд в ухвалі не зробив жодних висновків щодо статусу такого майно. Суд керувався виключно тим, що вжиття заходів забезпечення позову виключить ризики неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не порушує прав відповідача, оскільки не позбавляє його права користування та володіння, а лише тимчасово обмежує його у праві розпорядження належним йому майном на власний розсуд.
Суд зазначає, що заява про забезпечення позову містить виклад детального обґрунтування та необхідності вжиття заходів забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти будь - які дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень на належне на праві власності відповідачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер. Способи забезпечення позову повністю кореспондуються з викладеними підставами позову. Тобто, способи забезпечення позову здатні забезпечити захист інтересів позивача у випадку задоволення позову і присікти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому суд правильно враховував, що види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, не порушують прав відповідача, в той час як незастосування забезпечення позову з урахуванням невизнання відповідачем позову може утруднити захист та відновлення прав позивача в разі задоволення позову. Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки вжиття заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Отже, суд першої інстанції встановивши наявність між сторонами реального спору про право власності на зазначене у позові нерухоме майно та враховуючи можливість його відчуження на користь третіх осіб відповідачем, право власності на яке зареєстровано за ним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задовлення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири. Питання добросовісності набуття ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно підлягає з'ясуванню при розгляді справи по суті спору. В залежності від того, які обставини будуть встановлені судом і буде прийнято судове рішення.
Хибними є доводи апеляційної скарги щодо незаконності подання прокурором позовної заяви в інтересах Міністерства аграрної політики та промисловості України.
Так, повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Питання щодо законності права подачі прокурором в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та промисловості України даного позову перевірялося судом першої інстанції при відкритті провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у застосуванні заходів забезпечення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Так, відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду. Подана позивачем заява містить обґрунтовані посилання та відповідні докази щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційни суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 13.12.2021.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна