Справа № 757/6441/21-к Провадження № 11-кп/824/4026/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
07 грудня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року, серед іншого обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 листопада 2021 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та наразі не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, його впливу на потерпілого і свідків, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення. В той же час, суд зазначає, що з врахуванням наведених ризиків, для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, відносно ОСОБА_7 не можливо застосувати менш суворі запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, аніж тримання під вартою.
В доводах апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.
Зокрема, як зазначає апелянт, з врахуванням того, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є громадянин Республіки Вірменія всупереч положень КПК України, а також норм міжнародних договорів про правову допомогу у цивільних сімейний та кримінальних справах, досудове розслідування у кримінальному провадженні, серед іншого за обвинуваченням ОСОБА_7 здійснювалося слідчими незаконно.
Захисник посилається на те, що реалізація виконання міжнародних договорів про надання правової допомоги в кримінальних справах здійснюється в межах компетенції органів Міністерства юстиції.
В той же час, в порушення норм міжнародного законодавства, матеріали досудового розслідування не містять будь-яких доручень або клопотань від центральних органів юстиції Республіки Вірменії про кримінальне переслідування обвинуваченого ОСОБА_7 на території України, що на думку апелянта, свідчить про відсутність підстав інкримінувати йому висунуте обвинувачення. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять посилань на положення закону Республіки Вірменія, за яких діяння ОСОБА_7 можна розцінювати як злочин.
Крім того, оскаржуючи ухвалу суду, захисник зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що передані матеріали досудового розслідування Республікою Вірменії не містили засвідченого перекладу на українську мову, що на думку апелянта свідчить про істотне порушення норм кримінально процесуального права органами досудового розслідування.
Наведені порушення не надають можливості стороні захисту пересвідчитись у достовірності такого перекладу, що фактично ставить під сумнів його зміст та порушує право на захист обвинуваченого ОСОБА_7 .
Підсумовуючи апелянт вважає, що при постановленні ухвали судом першої інстанції не враховано численні порушення норм закону, а тому ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню з постановленням нової, якою необхідно відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
В суд апеляційної інстанції учасники провадження не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. В той же час, від захисника ОСОБА_6 тричі надходили клопотання про відкладення судових засідань у даному апеляційному провадженні. Доказів поважності причин неявки в судові засідання захисник не надала, а тому суд не вбачає підстав для задоволеного заявленого клопотання захисника та відкладення розгляду справи. Крім того, до суду не надходили клопотання учасників провадження про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд відбувався без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки існує висока ймовірність того, що обвинувачений може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на обставини обвинувачення та тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується останній, який є особливо тяжким злочином, а тому суд вважав за необхідне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в межах двох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції захисник зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими органами незаконно, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 було вчинене на території Вірменії. Захисник посилається на те, що дана справа має розглядатись виключно у відповідності до положень міжнародних договорів про надання правової допомоги в кримінальних справах,за яких саме органи міністерства юстиції мали б надати відповідне доручення про кримінальне переслідування обвинуваченого на території України. В той же час, на думку апелянта матеріали кримінального провадження не містять посилань на положення закону Республіки Вірменія, за яких діяння ОСОБА_7 можна розцінювати як злочин, який йому інкримінується на території України.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у виді тримання його під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду суд не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішувати питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Крім того, доводи апелянта про те, що передані матеріали досудового розслідування Республікою Вірменії не містили, саме засвідченого перекладу на українську мову та не мають апостиля, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення в межах апеляційного провадження.
Так, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року, якою серед іншого обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 листопада 2021 року включно, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4