Справа № 754/13893/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13715/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
07 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Пересунько Оксани Віталіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Грегуля О.В., у цивільній справі № 754/13893/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Зазначив, що згідно розписки від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримав від нього 1 962 780,00 доларів США в листопаді 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки розміром 30 га, розташованої в Херсонській обл., Генічеському районі, Арабатська стрілка, на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалтинг», а також на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалтинг» додатково зараховано 4 647 500,00 грн. У вказаній розписці ОСОБА_1 зазначив про те, що після реалізації земельної ділянки він повинен повернути ОСОБА_2 4 647 500,00 грн. і 20 процентів кредитної ставки та 1 962 780,00 доларів США і 15 процентів річних. 11 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалтинг» з однієї сторони та ТОВ «Кольчуга-Київ» з іншої сторони було укладено договір відступлення права вимоги за розпискоюОСОБА_1 від 13 жовтня 2010 року. 05 серпня 2019 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Енергогазінвестконсалтинг» та ТОВ «Кольчуга-Київ» укладено додаткову угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року в частині набуття ТОВ «Кольчуга-Київ» права вимоги на суму 1 962 780,00 доларів США, в зв'язку з чим йому повернуто право вимоги до ОСОБА_1 з усіма правами, які існували на день укладення додаткової угоди. Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 договірних зобов'язань, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 495 784,00 доларів США, з яких 1 962 780,00 доларів США - основна сума зобов'язання та 3 533 004,00 доларів США - 15 процентів річних від суми зобов'язання за 12 років, а саме: за період з листопада 2007 року по листопад 2019 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 495 784,00 доларів США - отриманих коштів і 15 процентів річних та 9 605,00 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року понесені ОСОБА_1 судові витрати покладено на ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Пересунько О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що при розгляді справи № 754/4982/13-ц було встановлено обставини, які мають преюдиційне значення у даній справі, зокрема, відсутність факту передання ОСОБА_1 грошових коштів та відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства, що регулюють позикові правовідносини, а саме помилкового віднесення спірних правовідносин до позикових. При цьому, звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не визначив правову природу документу від 13 жовтня 2010 року та не навів нормативно-правової кваліфікації обставин. Вказує про відсутність встановленого факту передання грошових коштів та відсутність правових підстав нарахування і стягнення 15 процентів річних. Звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. В 2013 році позивач звертався до суду з такою ж вимогою щодо того ж документу, та відповідно, був обізнаний про порушення його права. Також, звертає увагу на те, що позивач не володів грошовими коштами у розмірі 1 962 780,00 доларів США та не міг передати їх відповідачу в листопаді 2007 року. Вказане підтверджується поясненнями позивача,в яких він зазначив про те, що кошти були надані його батьком ОСОБА_3 на реалізацію їхнього бізнес-проекту щодо придбання земельної ділянки 30 га.
13 вересня 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи № 754/4982/13-ц було встановлено обставини, які мають преюдиційне значення у даній справі є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки у вказаній справі було встановлено лише факт відсутності переходу права власності на грошові кошти, які відповідач безпосередньо отримав від нього. З моменту отримання грошових коштів у ОСОБА_1 виникло зобов'язання за рахунок цих коштів виконати сукупний та поетапний обов'язок, який він особисто ретельно виклав в розписці від 13 жовтня 2010 року, та зобов'язався повернути отримані кошти з відповідними процентами. Звертає увагу на те, що судовими рішеннями, на які посилається ОСОБА_1 , було підтверджено факт його заборгованості за виконання взятих на себе зобов'язань. Вважає, що з даним позовом до ОСОБА_1 звернувся в межах позовної давності. Зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_1 15 процентів річних в якості акцесорного зобов'язання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Пересунько О.В. апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокати Мариїнський О.В. та Питель Л.С., які діють в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на чотирьох сторінках аркушів формату «А-4» викладено рукописний текст, в якому зазначено, що він взяв у ОСОБА_2 1 962 780,00 доларів США в листопаді 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки 30 га,розташованої в Херсонській обл., Генічеському р-ні Арабатська стрілка, на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт». Кошти були отримані в готівковій формі в листопаді місяці. А також на безрахунковий рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було зараховано 4 647 500,00 грн., які поступили від структур ОСОБА_2 Директором ТОВ «Енергогазінвестконсалт», а також власником товариства на той час був ОСОБА_1 . Кошти були витрачені на придбання вищевказаної земельної ділянки. ОСОБА_1 зазначив, що ним були виконані дії по проведенню конкурсу, оформленню технічної документації та підписання договорів оренди земельної ділянки. Після цього ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було перереєстровано на користь ОСОБА_2 . Кошти були надані на умовах придбання земельної ділянки, оформлення документації та подальшої реалізації з метою отримання прибутку. Орієнтовно реалізаційна вартість майна мала складати 3 000,00 доларів США за 1 сотку, тому загальна реалізаційна вартість мала складати приблизно 9 000 000,00 доларів США. Орієнтовна тривалість операції мала складати 6 - 12 місяців, з виручених коштів ОСОБА_1 мав повернути на безготівковий рахунок структурам ОСОБА_2 4 547 500,00 грн. + 20 % кредитної ставки, а також готівкові кошти в сумі 1 962 788,00 доларів США + 15 % річних. Різниця складала орієнтовно 6 000 000,00 доларів США, які передбачалося поділити 50х50 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Далі по тексту у вказаному документі ОСОБА_1 зазначає, що реалізація земельної ділянки не здійснена, ведуться переговори з інвесторами. Орієнтовні терміни реалізації даного проекту складають лютий 2011 року - вересень 2012 року. Пропонується часткове залучення коштів від продажу майна Славутського силікатного заводу та реалізація боргових зобов'язань ТОВ «Аргонпродукт Вільд Україна», а також залучення коштів шляхом переговорів з російськими та білоруськими підприємствами, представлення земельної ділянки на виставках різних рівнів, які проводяться в Російській федерації та Білорусії. Під текстом стоїть підпис ОСОБА_1 , що останнім не заперечувалося та дата 13.10.2010 року (т.1, а.с. 8-11).
11 березня 2013 року ОСОБА_2 , ТОВ «Енергогазінвестконсалт» з однієї сторони та ТОВ «Кольчуга-Київ» з іншої сторони уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» передали, а ТОВ «Кольчуга-Київ» прийняло на себе право вимоги, що належало первісним кредиторам, і стало кредитором за договором, зобов'язання за яким посвідчене розпискою ОСОБА_1 від 13 жовтня 2010 року. За цим договором ТОВ «Кольчуга-Київ» одержало право замість ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (т.1, а.с. 221).
В березні 2013 року ТОВ «Кольчуга-Київ» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року, постановленим у справі № 754/4982/13-ц за результатами розгляду позовної заяви ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, стягнуто з останнього на користь ТОВ «Кольчуга-Київ» борг у розмірі 49 077 775,00 грн. (т.1, а.с. 137-138).
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу (т.1, а.с. 115-116, 178-180).
Постановою Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року відмовлено в перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року (т.1, а.с. 223-225).
При цьому, суди апеляційної та касаційної інстанцій при вирішенні спору у справі №754/4982/13-ц дійшли висновку про недоведеність належними доказами факту отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 і ТОВ «Енергогазінвестконсалт» коштів у позику, тобто у власність, та відсутність підстав для застосування до цих правовідносин положень ст.ст. 1046-1051 ЦК України, на які посилався позивач, як на правову підставу своїх вимог.
05 серпня 2019 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Енергогазінвестконсалт», ТОВ «Кольчуга-Київ» було укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року, за умовами якої розірвано договір про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року в частині передачі ТОВ «Кольчуга-Київ» права вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за договором, зобов'язання за яким посвідчене розпискою від 13 жовтня 2010 року (основний договір), відносно суми грошової вимоги 1 962 780,00 доларів США і право вимоги суми 1 962 780,00 доларів США повернуто ОСОБА_2 (т.1, а.с. 18-19).
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача отримані кошти і 15 процентів річних в сумі 5 495 784,00 доларів США.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обґрунтовував заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 , тим, що між сторонами існувало зобов'язання, яке не було виконане відповідачем. Так, на підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 надав суду рукописний текст на чотирьох аркушах, написаний ОСОБА_1 13 жовтня 2010 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 , зокрема, 1 962 780,00 доларів США в листопаді 2007 року для вирішення питання придбання земельної ділянки 30 га,розташованої в Херсонській обл., Генічеському р-ні Арабатська стрілка, на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт». Також ОСОБА_1 зазначено, що кошти були надані на умовах придбання земельної ділянки, оформлення документації та подальшої її реалізації з метою отримання прибутку. Оскільки ОСОБА_1 не виконане взяте на себе зобов'язання, ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність у нього інтересу до виконання цього зобов'язання на теперішній час, вказував, що ОСОБА_1 набуто і збережено грошові кошти на підставі, яка згодом відпала. Відтак, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь на підставі ст. 1212 ЦК України кошти у розмірі 1 962 780,00 доларів США, які були передані ОСОБА_1 , а також 15 процентів річних в сумі 3 533 004,00 доларів США, які передбачені розпискою.
Разом з тим, такі вимоги не ґрунтуються на положеннях ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Як зазначив ОСОБА_2 , між ним та ОСОБА_1 існувало зобов'язання, на виконання якого і передавалися кошти, які є предметом спору в даній справі.
Також, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року, ухваленим у справі № 754/4982/13-ц, та залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року, встановлено, що між ТОВ «Енергогазінвестконсалт» в особі директора ОСОБА_1. та ОСОБА_2 як фізичною особою та як власником незазначених по тексту юридичних осіб («структур» останнього - текст документу), вбачається наявність правовідносин щодо здійснення інвестиційної діяльності, а саме по придбанню земельної ділянки та її подальшої реалізації з метою отримання прибутку.
При цьому, до позовної заяви ОСОБА_2 було додано копію рішення про припинення інвестиційної діяльності від 30 червня 2017 року, в якому ТОВ «Кольчуга-Київ» просило ОСОБА_1 надати ретельний письмовий звіт про здійснення ним заходів щодо інвестиційної діяльності, розписаної ним 13.10.2010 року у власноруч складеному документі, як відносно отриманих ним особисто від ОСОБА_2 готівкових коштів у розмірі 1 962 780,00 доларів США, так і щодо отриманих ТОВ «Енергогазінвестконсалт», яке на той момент очолював ОСОБА_1 , від структур ОСОБА_2 безготівкових коштів у розмірі 4 647 500,00 грн., а також просило терміново повернути отриманні ним вищезазначені кошти з визначеними відсотками та попередженням, що у разі невиконання зазначених умов щодо сплати вказаних коштів, ТОВ «Кольчуга-Київ» буде вимушене позиватися до ОСОБА_1 з додатковою вимогою по стягненню з нього пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу (т.1, а.с. 12-17).
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникло зобов'язання, яке має інвестиційний характер.
Разом з тим, ОСОБА_2 не звертався до ОСОБА_1 з вимогою про припинення чи розірвання зобов'язання, яке має інвестиційний характер, та не звертався до суду з відповідним позовом.
Таким чином, положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 962 780,00 доларів США та 15 процентів річних в сумі 3 533 004,00 доларів США.
Відповідно, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягає стягненню 14 407,50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Пересунько Оксани Віталіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 407,50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Дані учасників справи:
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач
Судді