Справа №757/57554/21-к Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4668/2021
Категорія: ст. 331 КПК України
29 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року у кримінальному провадженні №12021100060000911 щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Євпаторія
АРК Крим, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою по 06 січня 2022 року включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) та норми національного законодавства зазначає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не було надано детального обґрунтування наявності ризиків та не проведено жодним чином їх аналіз.
За позицією захисника, ризик переховування від суду не може бути встановлений на підставі лише суворості можливого вироку; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення нічим не обґрунтований; а з урахуванням того, що досудове розслідування в кримінальному провадженні завершено, стороною обвинувачення зібрані всі докази для складання обвинувального акта та подання його до суду, ризик перешкоджання провадженню іншим чином втратив свою актуальність. За таких обставин, як вважає захисник, відсутні підстави стверджувати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому до обвинуваченого ОСОБА_8 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що судбез жодного обґрунтування не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
З матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника вбачається, що Печерським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому постановив ухвалу про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 60 днів.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Доводи захисника про те, що прокурор не довів існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів визнає безпідставними.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»).
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти власності; тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні; всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у співучасті з іншими особами та справа перебуває на розгляді в Деснянському районному суді м. Києва, обвинувачений офіційно не працював та не має стабільного джерела доходів, а також інші наявні у провадженні відомості про соціальні зв'язки ОСОБА_8 , колегія суддів доходить висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшилися від часу обрання йому запобіжного заходу і виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою.
За вказаних обставин застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Таким чином висновок суду про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, принаймні на цій стадії судового розгляду, є законним та обґрунтованим.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що суд безпідставно не визначив обвинуваченому ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Так, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд повинен був відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України та за відсутності обставин, визначених у ч. 4 ст. 183 КПК України, які в цьому кримінальному провадженні не встановлені, визначити обвинуваченому розмір застави, достатньої для виконання ним обов'язків, передбачених цим Кодексом, а також зазначити які з визначених ст.194 КПК України обов'язків необхідно покласти на нього у разі її внесення, наслідки їх невиконання, але зазначених вимог кримінального процесуального закону не виконав.
Враховуючи наведене та виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 10 листопада 2021 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою обвинуваченому ОСОБА_8 слід продовжити строк тримання під вартою та визначити заставу з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків у разі її внесення з урахуванням вимог КПК України.
Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 та його матеріальний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вимоги ст. 182 КПК України та позицію ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим фактором, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого наявні у кримінальному провадженні, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в обсязі, визначеному колегією суддів.
За наведених обставин апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою по 06 січня 2022 року включно скасувати та постановити нову ухвалу.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою по 06 січня 2022 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_8 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136 200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКСУ у місті Києві, код 820172, номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_1 ).
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії судового рішення.
У разі внесення застави в розмірі, визначеному в цій ухвалі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка повинна надати розпорядження про негайне звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти та повідомити про це суд.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави з дня її внесення.
З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти у зв'язку з внесенням застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3