Справа №587/251/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черних О. М.
Номер провадження 33/816/279/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
04 листопада 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/251/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суді Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2021, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчинені правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Шершак-Гукової А. М.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки суддя в порушення ч. 1 ст. 268 КУпАП безпідставно розглянула справа у його відсутність, він висловив не довіру приладу Алкотест Драгер, що перебував у поліцейських, а не процедурі огляду як такій на місці зупинки т/з, оскільки йому були відомі факти несвоєчасного калібрування таких приладів. Звертає увагу на те, що він був зупинений у с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, однак йому запропоновано було проти медичний огляд в Сумському обласному наркологічному диспансері в м. Суми по вул. Металургів, 17. Залучені свідки викликають сумніви, оскільки працівниками поліції не було перевірено чи не відносяться дані особи до поліцейських, є об'єктивні сумніви в неупередженості свідків через відмінність у часі між їх письмовими поясненнями та відеозаписом.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 9 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн. Крім того, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. На підставі ст. 36 КУпАП, на ОСОБА_3 накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_3 06.02.2021 о 20:50 по вул. 8-го Березня в с. Верхня Сироватка, Сумського району, Сумської області керував автомобілем «Mersedes-Benz Vito» 108D, д. н. з. НОМЕР_1 та не виконав вимоги про зупинку, яка подавалася поліцейськими за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціальним звуковим сигналом, чим порушив п. 8.9 «б» та 2.4 ПДР. Крім того, ОСОБА_3 06.02.2021 о 20:50 по вул. 8-го Березня біля будинку № 25 в с. Верхня Сироватка, Сумського району, Сумської області керував т/з «Mersedes-Benz Vito» 108D, д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Шершак-Гукової А. М., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення серія ДПР 18 № 237380 від 06.02.2021 та серії ДПР 18 № 237234 від 06.02.2021, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку, чим порушив п. 8.9 «б» та 2.4 ПДР, а також керував т/з із явними ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких у їх присутності ОСОБА_3 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку;
- відеозаписами подій, згідно яких водій ОСОБА_3 не виконав вимоги поліцейського про зупинку. Крім того, ОСОБА_3 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і у закладі охорони здоров'я.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а тому доводи апеляційної скарги про недопустимість відеоматеріалів та письмових пояснень свідків є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет його достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння, так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів чи підзаконних нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, порядок якого закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ (ч. 6 ст. 266 КУпАП), а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду як на місці зупинки т/з, так і у закладі охорони здоров'я.
Так, відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно якої у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення були дотримані і працівником поліції при складанні протоколу, і суддею суду першої інстанції при розгляді справи.
Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема дата і місце його складання, суть правопорушення (об'єктивна сторона) керування в стані алкогольного сп'яніння і відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП).
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_3 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, як і того, що він звертався до відповідних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вини ОСОБА_3 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП (порушенні п. 2.5 ПДР).
Зокрема, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутність, апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки останній був обізнаним про наявність в суді відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення і мав реальну можливість приймати участь у його розгляді (при бажанні), так як справа неодноразово призначалась до судового розгляду (7 разів), або ж залучити до участі в суді свого представника - професійного захисника (адвоката), який би був присутнім у судовому засіданні, або ж надати суду свої письмові пояснення.
ЄСПЛ (щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).
У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2021 відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов