14 грудня 2021 року м.Суми
Справа №586/541/21
Номер провадження 22-ц/816/1812/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича, Середино-Будського районного суду Сумської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Ситайла О.І. у м. Середина-БудаСумської області,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що сторонни 08 липня 2016 року зареєстрували шлюб, проте наразі їх шлюбні відносини фактично припинились, вони проживають окремо.
Від шлюбу подружжя має двох спільних дітей, які перебувають на утриманні позивачки. Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дружини не надає, єдиним джерелом доходу позивачки є щомісячна допомога при народженні дитини, тому остання просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання, як дружини, в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно до досягнення найменшим сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 29 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання як дружини у розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з 14 липня 2021 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_1 та його представник адвокат Таранов С.І. подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що в силу чинного матеріального закону дружина має право на утримання від чоловіка за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу. Проте позивачка не довела жодними належними доказами, що відповідач має реальну змогу та матеріальну можливість надавати позивачці, як дружині, з якою проживає дитина матеріальну допомогу, до досягнення дитиною трирічного віку. Звертає увагу, що СК України не передбачає можливості стягнення аліментів на дружину з дати подачі позову. Стверджує, що суд припустився грубого порушення процесуального законодавства не вирішивши клопотання відповідача про залишення позову без руху.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу позивачка в установлений апеляційним судом строк не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
У відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 274 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що з 08 липня 2016 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 (а.с.9, 10).
Малолітні діти проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 12).
Позивачка отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини (а.с.52, 53).
З довідки, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради №40к від 03 вересня 2021 року, встановлено, що позивачка працює на посаді лікаря невідкладної медичної допомоги пункту невідкладної медичної допомоги. До 09 січня 2023 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, заробітної плати не отримує (а.с.54).
Також встановлено, що позивачка отримує дохід від здачі в оренду земельних часток (паїв), що підтверджується довідками про доходи ТОВ «Гетманське» від 27 серпня 2021 року (а.с.55, 56).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 84 СК України, можливості відповідача надавати утримання дружині, дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що сторони проживають окремо. Разом з позивачкою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проживають двоє малолітніх синів подружжя: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем та його представником під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, а також те, що визначений судом до стягнення розмір аліментів є значним та поставить відповідача в тяжке майнове становище.
ОСОБА_1 працездатного віку, перешкод для отримання заробітку, достатнього для власного утримання, утримання дітей та дружини не має. Перерахування відповідачем коштів на утримання дітей в добровільному порядку не є підставою для відмови у стягненні з нього аліментів на утримання дружини.
Та обставина, що позивачка має дохід від передачі в оренду земельних ділянок, з огляду на положення частини 4 статті 84 СК України, не є підставою для відмови задоволенні позову.
Всупереч доводам апеляційної скарги, визначений судом першої інстанції період стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини - з дня пред'явлення позовної заяви, повністю узгоджується з приписами статті 79 СК України.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, ухвалюючи судове рішення у даній справі суд першої інстанції у рівному ступені врахував інтереси батьків та їх майнові можливості, ухвалив законне та справедливе рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 29 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Т.А. Левченко
С.С. Ткачук