Номер провадження: 22-ц/813/9238/21
Номер справи місцевого суду: 523/1039/16-ц
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
01.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Гарбуз В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкової Анастасії Олексіївни, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки квартири та передачі майнових прав в іпотеку на квартиру недійсним, зняття заборони відчуження на квартиру та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження квартири іпотекою та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкової Анастасії Олексіївни, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 , про визнання договору іпотеки квартири та передачі майнових прав в іпотеку на квартиру недійсним, зняття заборони відчуження на квартиру та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження квартири іпотекою,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою, подавши в подальшому заяву про уточнення позовних вимог, про визнання договору іпотеки недійсним в частині передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ; зняття заборони відчуження даної квартири та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження її іпотекою.
Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2008 року по цивільній справі № 2/2706/08 він та його неповнолітній син ОСОБА_4 , 1998 року народження, були визнані такими, що втратили право користування вказаною квартирою, у зв'язку з чим вони були зняті з реєстраційного обліку та участі в приватизації квартири не приймали.
21 травня 2008 року видано розпорядження № 211470 щодо передання квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність в рівних частках наймачеві ОСОБА_5 та члену її сім'ї (сину) ОСОБА_6 . Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 21 травня 2008 року видано свідоцтво про право власності у рівних частках на цих осіб на зазначену квартиру.
14 червня 2008 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування подарувала належну їй частку квартири брату позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6
25 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Кошти для купівлі зазначеної квартири ОСОБА_2 отримала у публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») згідно кредитного договору від 25 липня 2008 року і в рахунок належного виконання кредитного договору ОСОБА_2 передала банку дану квартиру в іпотеку, у зв'язку з чим на вказану квартиру накладено заборону відчуження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року рішення суду про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 скасоване згідно ухвали суду від 10 березня 2010 року. По вказаній справі було прийнято відмову позивачів від своїх вимог, провадження по справі закрито, ухвала набрала законної сили16 березня 2010 року.
Позивач зазначав, що оскільки приватизація спірної квартири та подальше її відчуження були проведені незаконно, зокрема, було порушено права його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , а тому він звернувся до прокуратури Суворовського району м. Одеси щодо подання відповідного позову до суду в інтересах його неповнолітнього сина.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2011 року в справі № 2-212/11 визнано недійсними розпорядження органу приватизації № 211470 від 21 травня 2008 року та свідоцтво про право власності у рівних частках на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 від 21 травня 2008 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за № 12-35859; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений 14 червня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за № 2791; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений 25 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пепелишковою А.О., зареєстрований в реєстрі за № 2106.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна з квартири, проте йому було відмовлено, оскільки в рішенні не було вказано про це.
У зв'язку з тим, що, на думку позивача, іпотечний договір суперечить вимогам законодавства, а також накладена заборона на відчуження нерухомого майна (квартири) порушує права позивача та його сина на приватизацію, позивач був вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.
У липні 2017 року ОСОБА_3 , досягнувши повноліття, звернувся до суду із тотожними позовними вимогами.
Процесуальний рух справи.
у суді першої інстанції:
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкової А.О., ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки квартири та передачі майнових прав в іпотеку на квартиру недійсним, зняття заборони відчуження на квартиру та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження квартири іпотекою задоволено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкової А.О., ОСОБА_2 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 , про визнання договору іпотеки квартири та передачі майнових прав в іпотеку на квартиру недійсним, зняття заборони відчуження на квартиру та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження квартири іпотекою задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, який є недійсним з дати вчинення (25 липня 2008 року), та на підставі якого ОСОБА_2 як власник передала спірну квартиру в іпотеку, а тому в силу статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 5 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки підлягає визнанню недійсним із застосування наслідків недійсності. Суд встановив порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на отримання спірної квартири у власність в порядку приватизації за наявності відповідного правочину та заборони на її відчуження, вчиненої на підставі відповідного договору іпотеки.
у суді апеляційної інстанції:
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» адвоката Мамчур І.В. залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року залишено без змін.
у суді касаційної інстанції:
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи та ухваленні рішень помилково не надали оцінки заяві відповідача ТОВ «ОТП Факторинг України» про застосування позовної давності, а тому дійшли передчасного висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг» просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не застосовано позовну давність, яка була заявлена під час розгляду справи у суді першої інстанції. Вказана заява про застосування позовної давності вмотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року у справі №2-212/11 було встановлено факт укладання договору іпотеки між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк». ОСОБА_1 був відомий цей факт ще у 2011 році, оскільки він був стороною цієї справи.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 11.04.2008 року по цивільній справі № 2-2706/08, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.164, том 1).
21 травня 2008 року було видано розпорядження №211470 щодо передачі кв. АДРЕСА_1 у спільну часткову власність в рівних частках ОСОБА_5 та члену сім'ї ОСОБА_6 .
Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності у рівних частках на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на кв. АДРЕСА_1 від 21 травня 2008 року, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за №12-35859.
14 червня 2008 року був укладений договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за №2791, згідно якого ОСОБА_5 подарувала належну їй частку ОСОБА_6 .
Згідно із договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченого 25 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пепеляшковою А.О., зареєстрованого в реєстрі за №2106, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_6 вказану квартиру (а.с.11, том 1).
Кошти у розмірі 60 000 доларів США для купівлі зазначеної квартири відповідачка ОСОБА_2 отримала згідно кредитного договору №МL-509/021/2008 від 25 липня 2008 року у третьої особи - публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» (а.с.93, том 2).
В той же день між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_2 , як Іпотекодавець, в рахунок належного виконання кредитного зобов'язання, передала Банку - Іпотекодержателю, іпотеку у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с.37, том 1).
25 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пепеляшковою Анастасією Олексіївною, була накладена заборона відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 7628689 (а.с. 10, том 1).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса від 10.09.2008 року рішення суду про визнання втратившим право користування кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було скасовано та ухвалою суду від 10.03.2010 року по вказаній справі було прийнято відмову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від своїх позовних вимог та провадження у справі закрито (а.с.167, том 1).
Рішенням Суворовського районного суду від 30 березня 2011 року визнано недійсними розпорядження органу приватизації №211470 від 21 травня 2008 року та свідоцтво про право власності у рівних частках видане ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на кв. АДРЕСА_1 від 21 травня 2008 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно- енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за №12-35859; визнано недійсним договір дарування кв. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений 14 червня 2008 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальчуком С.В., зареєстрований в реєстрі за №2791, визнано недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений 25 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пепелишковою А.О., зареєстрований в реєстрі за №2106 (а.с.168, том 1).
Відповідно до листа КУ «ОМБТІ та РОН» від 16.11.2011р. № 301073.69.11 на підставі вищевказаного рішення суду, було скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на кв. АДРЕСА_1 (а.с.147).
Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010р. правонаступником ПАТ «ОТП Банк» є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило право вимоги, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №МL-509/021/2008 від 25 липня 2008 року (а.с.75, том 1).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.09.2015р. в задоволенні позову ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса ОМНО Пепеляшкової А.О., треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «ОТП Банк» про зняття заборони на відчуження кв. АДРЕСА_1 було відмовлено (а.с.38, том 2).
В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, предбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою - другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до положень абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Наслідком припинення іпотеки (визнання договору недійсним) згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є скасування відповідного запису в Державному реєстрі прав.
Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, враховуючи те, що кв. АДРЕСА_1 не належить іпотекодавцю ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 дійсно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
У статті 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
На підставі матеріалів справи вбачається, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2011 року позов заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_1 , задоволено повністю.
Тобто ОСОБА_3 не був самостійним позивачем у справі, а в його інтересах діяв заступник прокурора Суворовського району м. Одеса у межах повноважень, які були передбачені законодавством на той час. Тому висновки скаржника ТОВ «ОТП Банк» про те, що ОСОБА_3 було відомо про наявність кредитного та іпотечного договору, є неспроможними.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить наведену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Також у рішеннях Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачі в інший спосіб, крім звернення до суду, захистити своє порушене право власності та приватизувати квартиру не мають змоги, у зв'язку із чим порушується право власності позивачів, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому порушене право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений спосіб.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк