Номер провадження: 22-ц/813/1383/21
Номер справи місцевого суду: 520/686/19
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Громік Р. Д.
01.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Гарбуз В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «РАДОГРАД», Житлово-будівельного товариства «ПРОМІНЬ», Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «Одесбуд», третя особа: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
11 січня 2019 року Позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «РАДОГРАД», Житлово-будівельного товариства «ПРОМІНЬ», Комунального підприємства «Міське капітальне будівництво», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «Одесбуд», третя особа: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії, який позивачка під час розгляду справи уточнювала та згідно з останньою редакцією позову від 19.06.2019 року за вх. №30844, просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру відповідно до договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь»;
- зобов'язати ЖБТ «Промінь» та ОК «ЖБК «Радоград» видати ОСОБА_1 усі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру згідно договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь».
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 21 червня 2002 року між нею («Забудовник») та ЖБТ «Промінь» («Товариство») був укладений договір №013 на інвестування будівництва 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 за рахунок населення.
Відповідно до п.2.1.5 цього Договору Товариство зобов'язано після здачі об'єкта в експлуатацію, за умови повної виплати вартості квартири (в еквіваленті доларів США - 15886 доларів США (п.3.3.)) впродовж 30 днів, підготувати та видати документи, які свідчать про передачу права власності на вищезазначену квартиру.
За договором «Забудовник», зобов'язаний на протязі 1 календарного місяця з моменту отримання документів про право власності на квартиру, вступити в об'єднання співвласників будинку.
Відповідно до п.2.3. «Забудовник» має право безперешкодно отримувати інформацію про хід виконання будівельних робіт.
Угодою до Договору передбачено, що термін здачі будинку - 4-й квартал 2008 року.
Позивач стверджує, що вона відповідно до умов договору, в повному обсязі сплатила до ЖБТ «Промінь» грошову суму еквівалентну 15886 доларам США. Однак, ЖБТ «Промінь» свої обов'язки за договором не виконав, що полягає в тому, що у період з 2002 року і до 2017 року будівництво не проводилося.
Після поновлення будівництва зазначеного об'єкту нерухомості, позивачка як стверджує, вважала, що укладений з відповідачем вищевказаний договір інвестування будівництва продовжує свою дію та в подальшому вона отримує проінвестовану квартиру.
У 2018 році, з відкритих джерел, позивачці стало відомо, що 03 січня 2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013170480000034 зареєстроване кримінальне провадження за обвинуваченням голови правління ЖБТ «Промінь» ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Також у 2018 році позивачці стало відомо, що з метою захисту інтересів інвесторів будівництва будинку в 2014 році було створено обслуговуючий кооператив «ЖБК «РАДОГРАД». У червні 2015 року КП «Міське капітальне будівництво» визначено замовником з проектування та будівництва довгобуду, якому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. КП «Міське капітальне будівництво» була проведена робота по пошуку будівельної організації для завершення будівництва довгобуду. У 2015 році був укладений договір про співробітництво з ТДВ "ВБМО "ОДЕСБУД". Умовами договору передбачено, що після введення об'єкта в експлуатацію ОК «ЖБК «РАДОГРАД», як представник інвесторів, постраждалих від діяльності попереднього забудовника, отримає належні 1600 кв.м. житла і 300 кв.м нежитлових приміщень будинку.
В даний час на об'єкті ТДВ "ВБМО "ОДЕСБУД" закінчує будівельні роботи. Будівництво об'єкта передбачає 2 секції на 150 квартир. Запланований термін завершення будівництва - IV квартал 2018 року.
З метою отримання проінвестованої квартири, позивачка звернулася до керівника ОК «ЖБК «РАДОГРАД» із заявою про прийняття її до членів ОК «ЖБК «РАДОГРАД», оскільки вона є інвестором і постраждалою від діяльності посадових осіб ЖБТ «Промінь».
Однак, як стверджує позивач, керівник ОК «ЖБК «РАДОГРАД» від розгляду її заяви від 27.04.2018 р. та інших заяв, надання будь-якої письмової відповіді на них ухиляється, контактів з позивачем уникає.
За місцем реєстрації юридичної особи представники ОК «ЖБК «РАДОГРАД» відсутні.
На підставі викладеного, як стверджує позивачка, голова правління ОК «ЖБК «РАДОГРАД» своїми незаконними діями чинить їй перешкоди у реалізації прав вступити до ОК «ЖБК «РАДОГРАД», який утворений з постраждалих інвесторів будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , та отримати усі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру згідно до Договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та Житлово-будівельним товариством «Промінь», чим виявила зі свого боку невизнання права позивача, як інвестора, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив «РАДОГРАД», ЖБТ «ПРОМІНЬ», КП «Міське капітальне будівництво», ТОВ «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «Одесбуд», третя особа: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зняття арешту, а тому підлягає перегляду лише в цій частині.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що на підтвердження виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, ОСОБА_1 надано до суду копії квитанції, з яких встановлено наступне:
- відповідно до квитанції серії 01АЩ №722891 від 07.04.2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 3106 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 586 доларам США;
- відповідно до квитанції серії 01АЩ №722843 від 21.02.2002 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 9720 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 1800 доларів США;
- відповідно до квитанції №070 від червня 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- відповідно до квитанції №102 від вересня 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 5330 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 1000 доларів США;
- відповідно до квитанції №129 від листопада 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- відповідно до квитанції №199 від листопада 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- відповідно до квитанції №233 від лютого 2004 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 58630 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 11000 доларів США.
На підставі вказаних квитанцій, ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти в загальній сумі у розмірі 15886 доларів США, що відповідає визначеній сторонами договору вартості інвестування в п. 3.3 договору №013 від 21 червня 2002 року стосовно будинку за будівельним АДРЕСА_1 .
У той же час, дослідивши зміст зазначених платіжних документів, судом першої інстанції встановлено, що згідно квитанцій: №102 від вересня 2003 року; №129 від листопада 2003 року; №199 від листопада 2003 року; №233 від лютого 2004 року, ОСОБА_1 було здійснено сплату коштів в загальній сумі 13000 доларів США, на виконання умов договору №013, як пайовий внесок на будівництво 2-ох кімнатної квартири в житловому будинку за будівельним АДРЕСА_1 .
Оцінюючі зазначені квитанції, зі сплати пайового внеску за будівництво об'єкту в будинку за будівельним АДРЕСА_4 , судом першої інстанції враховано особисто надані позивачем твердження в судовому засіданні стосовно того, що нею - ОСОБА_1 було укладено з ЖБТ «Промінь» договори стосовно інвестування двох об'єктів будівництва в будинках за будівельним АДРЕСА_2 , та за №138-А.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції не прийняв квитанції: №102 від вересня 2003 року; №129 від листопада 2003 року; №199 від листопада 2003 року; №233 від лютого 2004 року, як належні докази підтверджуючі сплату пайового внеску саме за договором №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21 червня 2002 року.
На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази, судом першої інстанції встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 не підтверджено належними та достатніми доказами виконання своїх зобов'язань зі сплати у встановленому розмірі пайового внеску та в обумовлені строки у відповідності до договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21 червня 2002 року.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не виконано належним чином свої зобов'язання за вказаним договором, що полягає в недоведеності сплати в повному обсязі суми пайового внеску за квартиру, тобто ОСОБА_1 не вчинила дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об'єкт, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання ЖБТ «Промінь» та ОК «ЖБК «РАДОГРАД» видати позивачці документи для реєстрації права власності на квартиру згідно договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, суд першої інстанції також зазначив, що такі дії відповідно до п.2.1.5 здійснюються товариством лише після сплати забудовником повного розміру обумовленого паю та введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
На виконання вимог п.2.1.5, позивачем, як вже зазначалось, не доведено виконання свого обов'язку зі сплати обумовленого розміру пайового внеску та в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, не надано до суду доказів на підтвердження того, що об'єкт будівництва на цей час завершений будівництвом та ведений в експлуатацію. Натомість в судовому засіданні, сторони по справі повідомляли, що на цей час будівництво об'єкту будівництва за будівельним АДРЕСА_1 , поновлено та триває.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність заявлених вимог позивача по справі.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись з огляду на таке.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 21 червня 2002 року між Житлово-будівельним товариством «Промінь» та ОСОБА_1 був укладений договір №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок коштів населення, за умовами якого предметом договору є будівництво 2-х кімнатної квартири в 10-ти поверховому будинку по АДРЕСА_1 , методом поетапного внесення коштів забудовником в будівництво об'єкту, з встановленою цим договором періодичністю та розміром платежу.
Пунктами 3.2, 3.3 цього договору встановлено, що орієнтована вартість 1 кв.м., загальної площі споруджуваної квартири складає 229 доларів США. При загальній площі квартири 69,30 кв.м., її розрахункова вартість в еквіваленті доларів США складає 15886 умовних одиниць.
Пунктом 2.1.5 договору встановлено, що після здачі об'єкта в експлуатацію, за умови повної виплати забудовником вартості квартири, Товариство зобов'язується протягом 30 днів підготувати і видати документи, які свідчать про передачу права власності забудовника на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_5 .
Сторонами вказаного договору, 21 червня 2002 року також укладено угоду до договору, в якій ЖБТ «Промінь» вказало, що гарантує незмінність вартості споруджуваної квартири в сумі 15886 гривень, до закінчення будівництва. Зазначено, що закінчення будівництва повинно завершитись в 4 кварталі 2008 року.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради за №251 від 02.03.2006 року, надано дозвіл ЖБТ «Промінь» на проектування та будівництво 3-секційного 11-14 поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (на території тимчасової автостоянки ОСОБА_3 ), після оформлення документів на землекористування, з чинним законодавством.
05 квітня 2007 року Одеською міською радою прийнято рішення за №1355-V «Про надання згоди ЖБТ «Промінь» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтованою площею 0,5095 га, за адресою: АДРЕСА_1 ), для проектування та будівництва 3-секційного 11-14 поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом».
10 липня 2008 року Одеською міською радою прийнято рішення за №3027-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ЖБТ «Промінь» в оренду земельної ділянки, площею 0,5095 га, за адресою: АДРЕСА_1 ), для проектування та будівництва 3-секційного 11-14 поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом».
22 вересня 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради винесено рішення за №983, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради за №251 від 02.03.2006 року «Про надання дозволу ЖБТ «Промінь» на проектування та будівництво 3-секційного 11-14 поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (на території тимчасової автостоянки Восход)».
22 листопада 2011 року Одеською міською радою прийнято рішення за №1532-VІ «Про скасування рішень Одеської міської ради», яким скасовано зокрема рішення Одеської міської ради від 10.07.2008 року за №3027-V.
28 січня 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019160480000347 зареєстроване кримінальне провадження стосовно вчинення службовими особами ЖБТ «Промінь», ЖБК «РАДОГРАД», ОДТ «ВБМО «Одесбуд» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.
Як повідомлено позивачем будівництво вказаного об'єкту, ЖБТ «Промінь» у період з 2007 року по 2017 рік не здійснювалось.
З наданих до суду доказів вбачається, що 09 липня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано за №ОД №030151900083 декларацію про початок виконання підготовчих робіт, стосовно нового будівництва житлового будинку, за будівельним АДРЕСА_1 , розробником якого зазначено - ТДВ «ВБМО «Одесбуд».
Також, колегією суддів встановлено, що 25 листопада 2014 року було зареєстровано Обслуговуючий кооператив місцезнаходженням якого є: 65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 68, корпус1.
Відповідно до статуту ОК «ЖБК «РАДОГРАД», код ЄДРПОУ 39511291, затверджений установчими зборами засновків відповідно до протоколу №1 від 20.11.2014 року, в новій редакції, ОК «ЖБК «РАДОГРАД» організується з метою забезпечення житлом (квартирами) членів (асоційованих членів) кооперативу їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (три секції), з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, по АДРЕСА_1 , за кошти Кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. До Кооперативу приймаються громадяни, які виявили бажання вступити до Кооперативу та відповідають вимогам цього Статуту.
Для представлення інтересів постраждалих інвесторів створюється ініціативна група, яка на підставі заяв громадян, з додержанням установленої черговості, складає список бажаючих вступити до даного Кооперативу і членів їх сімей.
Пунктом 8 Статуту передбачено, що до членів Кооперативу приймаються громадяни, які: мають договори з Житлово-будівельним товариством «Промінь» та надали їх копії; сплатили членські та вступні внески у повному обсязі; подали заяву про вступ до Кооперативу.
Надалі, 18 липня 2015 року між ОДТ «ВБМО «Одесбуд» та ОК «ЖБК «РАДОГРАД» був укладений договір №1/18 про співучасть будівництва житлового будинку за будівельним АДРЕСА_1 , за умовами якого сторони уклали даний договір з метою забезпечення інвестиційних прав члена ЖБТ "Промінь", як ошуканих вкладників, які об'єдналися в Обслуговуючий кооператив "ЖБК" РАДОГРАД". Предметом даного договору є співробітництво сторін по фінансуванню, проектуванню та будівництву житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, вбачається, що ЖБТ «Промінь» не виконало свої обов'язки з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення у передбачені договором строки, за наслідком чого на цей час будівництво зазначеного будинку здійснюється ОДТ «ВБМО «Одесбуд».
Обслуговуючий кооператив "ЖБК" РАДОГРАД" був створений для забезпечення житлом (квартирами) членів (асоційованих членів) кооперативу їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (три секції), з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, по АДРЕСА_1 , за кошти Кооперативу. Також зазначений Кооператив приймає до своїх членів осіб, що мають договори з Житлово-будівельним товариством «Промінь» та надали їх копії, з дотриманням усієї процедури для вступу до членів передбаченою Статутом.
Як вбачається з вищевикладеного, позивач мала правовідносини з Житлово-будівельним товариством «Промінь» на підставі укладеного договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21 червня 2002 року.
Щодо вимоги позивача про визнання права на майнові права, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, 21 червня 2002 року між Житлово-будівельним товариством «Промінь» та ОСОБА_1 був укладений договір №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок коштів населення, за умовами якого предметом договору є будівництво 2-х кімнатної квартири в 10-ти поверховому будинку по АДРЕСА_1 , методом поетапного внесення коштів забудовником в будівництво об'єкту, з встановленою цим договором періодичністю та розміром платежу.
Частинами 2, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України)
Відповідно до положень ст.ст. 626-629, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.
За змістом ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом, зокрема вимогам ст.203 ЦК України, згідно з якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.
Таким чином, будь-який правомірний правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення, яке повинно бути виражене об'єктивно та відповідати внутрішній волі учасника правочину, оскільки в противному випадку можуть мати місце негативні наслідки.
Відповідно до ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Між позивачкою та ЖБТ «Промінь» існують відносини на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва і предметом договірного зобов'язання за цим договором є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів, як пайового внеску у будівництво, та після завершення будівництва передання об'єкту нерухомості пайовику. Матеріальними об'єктами договірних зобов'язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року №761/5156/13-ц суд касаційної інстанції зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об'єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва. Висновки судів щодо вимоги про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року №761/32696/13-ц вказано, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Укладеним між сторонами договором встановлювалися строки виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. Встановивши під час розгляду справи, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а також що будинок не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об'єкти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року №761/5156/13-ц суд касаційної інстанції зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об'єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва. Висновки судів щодо вимоги про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року №761/32696/13-ц вказано, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Укладеним між сторонами договором встановлювалися строки виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. Встановивши під час розгляду справи, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а також що будинок не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об'єкти.
Отже, Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.
Отже, майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Майнові права визначаються як суб'єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.
Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.
Як передбачено ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загальноприйнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ст.ст. 334, 331, 392 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, вирішальним питанням для встановлення чи набула позивачка право на майнові права за укладеним договором є першочергове встановлення факту, чи належним чином останньою виконані свої зобов'язання за договором №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21 червня 2002 року, зокрема зі сплати суми коштів на інвестування зазначеного будівництва.
На підтвердження вказаних фактів стороною позивача до суду першої інстанції було надано такі квитанції:
- серії 01АЩ №722891 від 07.04.2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 3106 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 586 доларам США;
- серії 01АЩ №722843 від 21.02.2002 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 9720 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 1800 доларів США;
- №070 від червня 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- №102 від вересня 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 5330 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 1000 доларів США;
- №129 від листопада 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- №199 від листопада 2003 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 2665 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 500 доларів США;
- №233 від лютого 2004 року, ОСОБА_1 на виконання умов договору №013 було сплачено грошові кошти в сумі 58630 гривень, що згідно курсу НБУ станом на момент сплати було еквівалентно 11000 доларів США.
Вказані квитанції були внесені за договором інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , будівничий номер АДРЕСА_4 .
Однак колегія суддів приймає до уваги доводи сторони позивача щодо того, що ЖБТ «Промінь» самостійно вносив виправлення до договору, самостійно змінюючи зазначення секції з «А» на «Б» цього ж будинку. Вказане підтверджується у протоколі допиту бухгалтера ЖБТ «Промінь» ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 183-221).
Так, з вказаного протоколу допиту вбачається, що ОСОБА_1 спочатку вносила пайові внески у сумі 84 781 гривень на будівництво дома АДРЕСА_4 , проте даний пайовий внесок був переведений на будівництво будинку АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 221).
Зазначені обставини також підтверджуються списком інвесторів, в якому під номером 013 значиться ОСОБА_1 , яка внесла 84 781 гривень, що є еквівалентно 15 886 доларів США (т. 2, а.с. 181-182).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за договором №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги щодо визнання майнових прав на квартиру відповідно до договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь» необхідно задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ЖБТ «Промінь» та ОК «ЖБК «Радоград» видати ОСОБА_1 усі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру згідно договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь», то апеляційний суд вказує, що дані позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо визнання майнових прав, а тому їх також необхідно задовольнити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і постановленні нового рішення про задоволення позову повністю.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2020 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) майнові права на квартиру відповідно до договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним №138Б, за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь»;
Зобов'язати ЖБТ «Промінь» та ОК «ЖБК «Радоград» видати ОСОБА_1 усі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру згідно із договору №013 на інвестування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , за будівельним АДРЕСА_2 , за рахунок коштів населення від 21.06.2002 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЖБТ «Промінь».
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк