Номер провадження: 22-ц/813/8107/21
Номер справи місцевого суду: 513/1094/20
Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 48
13 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
09 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з нього на свою користь додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 9214 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що у неї та ОСОБА_1 є спільна дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 13.06.2013 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку відповідача, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даний час їхня донька навчається на контрактній основі на першому курсі денної форми навчання Міжнародного гуманітарного університету, спеціальність «Готельно-ресторанна справа». ОСОБА_2 стверджувала, що для оплати додаткових витрат вона була змушена взяти банківський кредит, оскільки аліментів, які сплачує ОСОБА_1 недостатньо для оплати контракту (а.с.1-3).
10 березня 2021 року рішенням Саратського районного суду Одеської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок (а.с. 84-87).
21 квітня 2021 року Саратським районним судом Одеської області було отримано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, так як вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт стверджує, що витрати на навчання в університеті не викликані особливими обставинами, не пов'язані з розвитком конкретних здібностей дитини, а тому не можуть вважатися додатковими витратами. На думку апелянта, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 СК України (утримання дитини, яка продовжує навчання). Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №638/13860/16-ц, відповідно до якої навчання особи з метою здобуття професійної освіти не належать до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат із батьків на утримання дитини. Крім того, апелянт вважає, що не заслуговують уваги твердження ОСОБА_2 про те, що вона була змушена оформити кредит для оплати навчання доньки, оскільки оплата в сумі 13900 грн була проведена ОСОБА_2 20.08.2020 року, а кредит був отриманий нею в жовтні 2020 року. На думку апелянта, розмір сплачуваних ним аліментів є більшим, ніж сума витрат пов'язаних з навчанням доньки у вищому навчальному закладі, так як середній розмір сплачуваних аліментів складає 3420 грн на місяць, а вартість навчання з урахуванням плати за гуртожиток за рік складає 22400 грн. Тому, апелянт просить рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (а.с.93-96).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
11 червня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 зазначила, що положення ст. 199 СК України застосовуються, коли подається позов про стягнення аліментів на повнолітню дитину, до цього ж позову вони не застосовуються, оскільки дитина є неповнолітньою. Також позивач вказувала на те, що в постанові Верховного Суду, на яку посилається апелянт мова йде про оплату навчання дитини за кордоном, а не в Україні, і в цьому рішенні, зазначає позивач, немає правового висновку: це було рішення по конкретному випадку. Позивач звертала увагу на те, що у її випадку дитина навчається в Україні, крім того навчання дитини у вищому навчальному закладі, на думку позивача, якраз і є розвитком здібностей дитини, оскільки після закінчення 11 класів дитині необхідно далі розвиватися, тобто навчатися та здобувати професію. Щодо вибору навчального закладу позивач вказувала на те, що донька обрала вищий навчальний заклад самостійно, а батько був обізнаний про вибір дитини. А тому, позивач просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав безпідставними твердження відповідача про те, що навчання дитини не може розцінюватись як особливі обставини в розумінні ст. 185 СК України. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що навчання та здобуття вищої освіти розвиває здібності дитини. Суд першої інстанції зазначив, що правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року № 336/1488/19, на який посилається відповідач, стосується оплати навчання дитини не в Україні, а за кордоном, тому не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, а та обставина, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки, не є підставою для звільнення його від оплати додаткових витрат, пов'язаних з навчанням доньки. Вирішуючи питання щодо розміру додаткових витрат на навчання дитини сторін, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував, що відповідач працює, у нього на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей від другого шлюбу та дружина, яка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, а також була попереджена про звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріальне становище відповідача не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат на навчання дочки ОСОБА_4 , тому зазначені витрати можуть бути компенсовані ним частково у розмірі 5000 гривень. Також суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат в іншій частині не знайшли об'єктивного підтвердження, тому в їх задоволенні належить відмовити (а.с. 86 зворот-87).
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Ройлянською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції Одеської області 13 серпня 2009 року (а.с. 9).
Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконання в Саратському районному відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м) Одеса) знаходиться виконавчий лист, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виконавчий лист знаходиться на примусовому виконання в Саратському районному відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.11).
Як вбачається з довідки про утримання аліментів, виданої КП «Саратська центральна районна лікарня Саратської районної ради Одеської області», відповідач ОСОБА_1 працює в КП «Саратська ЦРЛ» лікарем-рентгенологом. З січня 2020 року по грудень 2020 року із його заробітної плати утримано аліментів на загальну суму 41047,06 грн (а.с.47).
Тобто, середньомісячний розмір аліментів, сплачених відповідачем на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_4 склав 3420,59 грн.
Як вбачається з договору № 241-173-вд від 07.09.2020 про надання освітніх послуг, укладеним між ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та Міжнародним гуманітарним університетом в особі ректора, ОСОБА_3 навчається у Міжнародному гуманітарному університеті на першому курсі за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа», форма навчання - денна, ступень вищої освіти - бакалавр, строк дії договору з 07.09.2020 року по 30.06.2024 року. Відповідно до пункту 3.2. договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 61600 грн, з яких за 2020/2021 навчальний рік, 1 курс - 13900 грн (а.с.12-13).
Як вбачається з довідки № 386 Міжнародного гуманітарного університету, ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Інституту права, економіки та міжнародних відносин Міжнародного гуманітарного університету, контрактної форми навчання, зі спеціальності 241 «Готельно-ресторанна справа». Стипендії не отримує. Термін навчання з 14.09.2020 року до моменту отримання диплому (а.с. 14).
Як вбачається з довідки гуртожитка № 4 Одеського Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_3 в період з 01 вересня 2020 року по теперішній час мешкає в зазначеному гуртожитку АДРЕСА_1 , у кімнаті № 721 (а.с.15).
Як вбачається з квитанції КSК3216 від 20 серпня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 сплатила Міжнародному гуманітарному університету за навчання ОСОБА_3 на І курсі грошові кошти в сумі 13900 грн, сума комісії 278 грн, а разом 14178 грн (а.с.16).
Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 6935 від 10.09.2020 року, ОСОБА_3 сплатила 4200 грн за гуртожиток (з 01.09.2020 року по 31.01.2021 року), МГУ, 1 курс (а.с.17).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у цивільній справі №320/383/19 Верховний Суд зазначив, що дане положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року у цивільній справі № 320/383/19 вказав на те, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що розмір таких додаткових витрат, у свою чергу повинен підтверджуватися відповідними довідками з навчальних закладів, доказами досягнення певних здобутків у спорті, науці чи мистецтві (наприклад, наявність медалей, грамот за успіхи в певному виді спорту, науки чи мистецтва) чеками, рахунками, проїзними документами тощо.
З огляду на це, апеляційний суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності особливих обставин, які зумовлюють відповідні додаткові витрати, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дитину не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд, враховуючи, що на момент ухвалення даної постанови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла повноліття, вважає за потрібне роз'яснити позивачеві її право на звернення до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання відповідно до ст. 199 СК України, оскільки витрати на навчання дітей, після досягнення ними повноліття покладаються на обох батьків незалежно від того з ким із них проживає дитина. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. При цьому, апеляційний суд зазначає, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у стягненні додаткових витрат на утримання дитини, апеляційний суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн (а.с. 97).
Оскільки апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог, то сплачений судовий збір відповідачем підлягає компенсації останньому в розмірі 1261,20 грн за рахунок держави.
Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким відмовляє у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 13 жовтня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати за подання апеляційної скарги за рахунок держави у розмірі 1261 гривні 20 копійок.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
13.12.2021 року м. Одеса