14.12.21
22-ц/812/2031/21
Провадження №22-ц/812/2031/21
Іменем України
14 грудня 2021 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,
за участі: представника Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України Гаврилової Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/6963/20 за апеляційною скаргою Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України на рішення, яке постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Темнікової Альони Олександрівни о 14 годині у приміщенні цього суду 14 квітня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) про зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) про зобов'язання провести реєстрацію права власності транспортного засобу FORD TRANSIT, 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 10 вересня 2012 р., на підставі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 р., постановленого у справі №480/235/18.
Позов мотивований тим, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 р. за нею та ОСОБА_2 визнано право власності по Ѕ частці за кожним на транспортним засіб FORD TRANSIT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Після отримання цього судового рішення вона звернулася до Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) із заявою про реєстрацію вказаного транспортного засобу, на підставі рішення суду по Ѕ частці за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, відповідач відмовив їй у реєстрації транспортного засобу посилаючись на те, що для цього необхідна письмова заява обох співвласників. 28 вересня 2020 р. вона спрямувала до ОСОБА_2 звернення, яке він отримав 30 вересня 2020 р., стосовно того, щоб останній призначив день і час коли можливо з ним прийти до відповідача для реєстрації автомобіля належним чином. Це звернення ОСОБА_2 проігнорував.
Посилаючись на викладене, а також на те, що зобов'язати ОСОБА_2 (колишнього чоловіка) зробити певні дії вона не може, так як відсутня для цього правова норма, а на теперішній час її права порушуються через відмову відповідача виконати рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 р., просила задовольнити її позовні вимоги.
У відзиві на позовну заяву Територіальний Сервісний Центр МВС №4841 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) просив відмовити у задоволенні прозову.
Відзив мотивований тим, що у п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, визначений перелік підстав для реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, до якого відноситься і копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин. Відповідно до п. 6 Порядку транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвічується нотаріально. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника робиться запис відносно іншого власника, що він є співвласником. Тому, якщо позивачем буде представлена до сервісного центру МВС будь-яка з вище вказаних підстав для реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, то реєстрація (перереєстрація) автомобіля FORD TRANSIT, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , буде проведена за загальними вимогами. Крім того, право власності позивача не оспорюється, тобто не існує спору між сторонами щодо предмету спору, тому РСЦ ГСЦ МВС в даному випадку не є належним відповідачем, бо ніяким чином не порушує права позивача.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2021 року позов задоволено.
Постановлено зобов'язати Територіальний сервісний Центр МВС №4841 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС), провести реєстрацію права власності транспортного засобу FORD TRANSIT, 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 10 вересня 2012 р., на підставі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 р. у справі №480/235/18, згідно з яким було визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину даного транспортного засобу.
Рішення суду мотивовано тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивачки і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо реєстрації на підставі рішення суду від 03 березня 2020 року права власності на Ѕ частину транспортного засобу, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто про право цивільне, що свідчить про приватноправовий характер спірних відносин.
З огляду на наведене, з метою уникнення перешкод у реалізації права на судовий захист суд дійшов висновку, що спір у даній справі має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Щодо суті позовних вимог суд вважав, що звернення позивачки як співвласника рухомого майна про здійснення відповідачем дій по перереєстрації транспортного засобу повністю відповідає положенням статей 16, 34, 37 Закону України «Про дорожній рух», Порядку державної реєстрації, перереєстрації й обліку транспортних засобів і видачі реєстраційних документів і номерних знаків установлений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопеді, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 та Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11 серпня 2010 року.
Суд також виходив з того, що у позивачки відсутня можливість виконати вимоги відповідача, викладені у листі від 01 жовтня 2020 року №31/14/1-І02, оскільки інший співвласник чинить перешкоди у реалізації її прав, визначених судовим рішенням. Отже, необхідним способом захисту прав позивача з огляду на протидію співвласника транспортного засобу, є необхідність зобов'язання відповідача вчинити дії.
За такого суд дійшов висновку, що належним, допустимим та необхідним способом захисту прав позивачки в даному випадку є зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на Ѕ частку транспортного засобу відповідно до рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 року по справі №480/235/18, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
На вказане рішення Територіальним сервісним центром № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) було подано апеляційну скаргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою закрито.
Повернуто Регіональному сервісному центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області 1261,20 грн. судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.
08 жовтня 2021 року Головним сервісним центром МВС подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Головний сервісний центр МВС вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, пунктом 11 якого визначено, що у разі реєстрації транспортного засоби за рішенням суду необхідним є пред'явлення також реєстраційних документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а згідно з пунктом 6 цього порядку транспортний засіб, що належить декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам) реєструється за їх письмовою заявою, а у разі відсутності одного з них - за його письмовою заявою, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Також звернута увага на те, що провадження за раніше поданою апеляційною скаргою Територіальним сервісним центром № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) закрито апеляційним судом через те, що заявник не є юридичною особою.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним положенням процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 року по справі №480/235/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину транспортного засобу FORD TRANSIT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 липня 2020 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2020 року у вказаній частині залишено без змін.
Листом Територіального Сервісного Центру МВС №4841 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) від 01.10.2020 року №31/14/1-І02 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про реєстрацію транспортного засобу FORD TRANSIT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області було повідомлено, що згідно Порядку №1388 від 07.09.1998 року, реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженими представниками, а також документів, що посвідчують особу, правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення ТЗ, відповідність конструкції ТЗ установленим вимогам безпеки дорожнього руху, після огляду ТЗ, після сплати законодавчо визначених коштів. Перелік матеріалів визначений пунктом 8 Порядку, і до них відноситься копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, як зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин. Якщо ж за змістом рішення суду визнане право власності на ТЗ за декількома особами (співвласниками), то згідно з п. 6 Порядку, він має реєструватися за їх письмовими заявами на одного з них. У разі відсутності одного із співвласників, реєстрація ТЗ проводиться на підставі його письмової заяви, де справжність підпису засвідчується нотаріально. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію ТЗ може бути зроблений запис відносно іншого співвласника, що він є співвласником.
28 вересня 2020 року позивачкою було направлено звернення до колишнього чоловіка ОСОБА_2 , яке він отримав 30 вересня 2020 року, з посиланням на повідомлення Територіального Сервісного Центру МВС №4841 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) та проханням призначити день і час, в який він зможе прийти до відповідача для належного виконання рішення суду, а саме: реєстрації права власності на автомобіль у рівних частках за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказане звернення ОСОБА_2 проігнорував.
Посилачись на те, що Територіальний сервісний центр № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) відмовив їй у реєстрації транспортного засобу через необхідність подання заяви про таке обох співвласників, що, на думку позивачки порушує її права, остання звернулася до суду з позовом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про дорожній рух», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року, № 1388 (далі - Порядок), Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11 серпня 2010 року (далі Інструкція).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державна реєстрація і облік транспортних засобів здійснюється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Інструкція встановлює порядок здійснення центрами надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів (далі - реєстраційні документи) та номерних знаків на ТЗ.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями статті 37 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 7 Порядку забороняється експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів.
Згідно з пунктом 24 зазначеного Порядку реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи.
Згідно із пунктом 3.1. Інструкції реєстрація ТЗ проводиться працівниками Центру відповідно до вимог пунктів 6-32 Порядку. Для проведення реєстрації ТЗ посадовими особами Центру приймаються до розгляду письмові заяви власників ТЗ - фізичних або юридичних осіб, зразки яких наведено в додатках 1, 2 до цієї Інструкції.
Таким чином, здійснення дій щодо реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів покладається на центри надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина 1 стаття 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини 1,3 статті 95 ЦК України).
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина 4 статті 95 ЦК України).
У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва. Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов'язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пред'явила позов до Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС), ідентифікаційний код 43617322, про зобов'язання вчинити дії.
Згідно із Положенням про Головний сервісний центр МВС, яке затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2018 року № 955) Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. ГСЦ МВС є головним органом у системі територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (далі - система сервісних центрів МВС).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що Головний сервісний центр МВС (ідентифікаційний код 40109173) зареєстрований як юридична особа 07 листопада 2015 року. У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказано, зокрема, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) - ідентифікаційний код 43617322.
Відповідно до Положень про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) затверджених наказом Головного сервісного центру МВС 27 квітня 2020 року № 17, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області безпосередньо підпорядковується Головному сервісному центру МВС та складається із структурних підрозділів, у тому числі територіальних сервісних центрів МВС.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області не є юридичною особою та здійснює частину делегованих Головним сервісним центром МВС функцій відповідно до мети (цілей) завдань та функцій.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади начальником ГСЦ МВС в установленому порядку. Начальник РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області, зокрема, здійснює керівництво діяльністю РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області, у межах наданих повноважень представляє ГСЦ МВС у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями, діє від імені ГСЦ МВС в порядку та межах, установлених законодавством, та несе персональну відповідальність за організацію та результати РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області.
Відповідно до Положення про територіальний сервісний центр № 4841 (на правах відділу м. Миколаїв) РСЦ ГСЦ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), яке затверджене наказом РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області від 04 червня 2020 року № 9, Територіальний сервісний центр № 4841(на правах відділу, м. Миколаїв) РСЦ ГСЦ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) є структурним підрозділом регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), місце знаходження м. Миколаїв, пров. Транспортний, 1А/1 - з обслуговування міст Миколаєва та Очакова, Очаківського, Березанського, Миколаївського та Жовтневого районів.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказала відповідачем Територіальний сервісний центр № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС), який не є юридичною особою, тоді як з огляду на зміст спірних правовідносин та заявлені позовні вимоги належним відповідачем по справі має бути Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд першої інстанції в порушення вимог частини 5 статті 12 ЦПК України не сприяв позивачці у здійсненні її права на заміну відповідача у справі на належного, між тим, суд апеляційної інстанції з огляду на зміст частини 1 статті 367 ЦПК України не наділений повноваженнями щодо залучення до участі у справі належного відповідача.
Через виявлені порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального закону щодо визначення належного складу учасників справи, в силу вимог пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Апеляційна скарга не містить доводів про скасування рішення суду через пред'явлення позову до неналежного відповідача, в ній лише звертається увагу про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС), як такої, що подана не юридичною особою. Однак, з урахуванням положень частини 4 статті 367 ЦПК України апеляційний суд вважав за необхідне не обмежитися у даній справі доводами апеляційної скарги.
При цьому апеляційний суд не вбачає підстав для оцінки аргументів апеляційної скарги щодо вирішення справи по суті, оскільки її розглянуто за неналежного складу учасників.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 4841 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 14 грудня 2021 року