Справа № 451/1059/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/932/20 Доповідач: ОСОБА_2
13 грудня 2021 року у м.Львові
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року відносно ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_7 у строк відбування покарання призначеного за вироком суду зараховано строк попереднього ув'язнення починаючи з 17 травня 2018 року із розрахунку день за день.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено попередньо обраний - утримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ухвалою від 18.05.2018 року та вирішено питання про речові докази.
За вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 , 17.05.2018р. близько 11год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на сходовій клітці четвертого поверху багатоквартирного будинку, що в АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень своєму батькові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, утримуючи ніж в своїй руці, наніс цією рукою удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_9 , спричинивши при цьому проникаюче поранення грудної клітки зліва.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 одне проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва, з напрямком раневого каналу спереду-назад, зверху-вниз, яке в момент заподіяння становило загрозу життю не залежно від надання медичної допомоги, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
На даний вирок суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В апеляційні скарзі захисник покликається, що оскаржуваний вирок є неправомірним, незаконним, надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Апелянт вказує, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та у судовому засіданні пояснив, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, через що відбулась сварка з батьком. Обвинувачений зазначив у суді, що не пам'ятає, як і для чого взяв ніж та як наносив удари, а також що не мав умислу на завдання шкоди здоров'ю батькові та не хотів завдати таку шкоду. Захисник стверджує, що показання допитаних у судовому засіданні свідків свідчать про відсутність у ОСОБА_7 жодного умислу на завдання шкоди здоров'ю потерпілого. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено жодним чином умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що відповідно до ст.91 КПК України відноситься до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Звертає увагу, що застосуванням судом при розгляді справи положень ч.3 ст.349 КПК України, не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначені у ст. 91 КПК України.
На апеляційну скаргу захисника прокурор подав заперечення, у яких вказує, що в ході судового розгляду не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і оскаржуваних вирок є законним та обґрунтованим. Вказує, що під час розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, не заперечив фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.121 КК України, правильно розумів та усвідомлював зміст обставин злочину, у якому обвинувачується, правові наслідки судового розгляду за спрощеною процедурою. Крім цього, місцевий суд вжив усі заході для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України, а саме у ході судового розгляду було допитано обвинуваченого, потерпілого, досліджено висновки експертів та документи, які характеризують особу обвинуваченого.
При апеляційному розгляді справи захисник, обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просили таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційні вимоги сторони захисту, з огляду на безпідставність таких, та просив залишити оскаржуваний вирок без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Згідно матеріалів кримінального провадження у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 , за участю свого захисника ОСОБА_6 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнав та пояснив, що 17.05.2018 року він перебував в стані алкогольного сп?яніння, через що відбулась сварка з батьками. Як взяв ніж і для чого, а також як наносив удари, не пам?ятає. Також зазначив, що умислу на завдання шкоди здоров?ю батька не мав та не хотів йому завдати шкоди. Перед батьком, він ( ОСОБА_7 ) вибачився та батько ( ОСОБА_9 ) ці вибачення прийняв. Зазначив, що висновки для себе зробив, дуже шкодує про подію, що відбулась. Просив суворо не карати.
У відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд першої інстанції за згодою учасників судового провадження, зокрема обвинуваченого та його захисника, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом першої інстанції було з'ясовано правильне розуміння учасниками судового провадження зміст фактичних обставин пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено сторонам те, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі захисник не порушує питання щодо наявності будь яких порушень при застосуванні місцевим судом положень ч.3 ст.349 КПК України.
Разом з тим, захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено жодним чином наявності в обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , що відповідно до ст.91 КПК України відноситься до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
З приводу таких апеляційних доводів сторони захисту, колегія суддів враховує наступне.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст.24 КК України).
Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 визнає, що під час конфлікту із своїм батьком ОСОБА_9 , саме він наніс останньому удар ножем в ділянку грудної клітки.
Внаслідок нанесення обвинуваченим вказаного удару, потерпілому було спричинено проникаюче поранення грудної клітки зліва, з напрямком раневого каналу спереду-назад, зверху-вниз, яке в момент заподіяння становило загрозу життю не залежно від надання медичної допомоги, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Колегія суддів враховує, що використання обвинуваченим під час конфлікту із потерпілим такого предмету як ніж, а також встановлений характер та локалізація спричиненого цим знаряддям тілесного ушкодження, обумовлює беззаперечне усвідомлення винним можливості заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачення таких наслідки і бажання або свідоме припущення їх настання, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційні доводи захисника про недоведеність наявності в обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 є безпідставними.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі, що є мінімальним згідно санкції ч.1 ст.121 КК України, на переконання колегії суддів у повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, і таке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: