Дата документу 14.12.2021 Справа № 331/2698/21
Справа № 22-ц/807/3875/21 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.
Є.У.№ 331/2698/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
14 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Волчанова І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ., яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на участь у спільному майні, визнання права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2021 року, якою призначено експертизу,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на ј частину земельної ділянки кадастровий номер: 2310100000:01:002:0105 за вказаною адресою з виплатою відповідачу грошової компенсації у розмірі 111 801,50 гривень, а також визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по 1/8 частині спірного житлового будинку та земельної ділянки за кожним.
В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Балика П.О. та законний представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 заявили клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення технічної можливості розділу (виділу частки) будинку АДРЕСА_1 , між співвласниками.
В свою чергу представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Яценком Д.В. було подано клопотання, в якому він просив призначити будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1.Чи відповідає об'єкт спірного нерухомого майна, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проектно-технічній документації, а саме технічному паспорту № НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
2. Чи відповідає літня кухня літ. Д та сарай літ. Ж., розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:01:002:0105, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 проектно-технічній документації, а саме технічному паспорту № НОМЕР_1 та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
3.Чи можливо встановити ринкову вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ? Якщо ні, то в чому полягає неможливість? Якщо так, зазначити ринкову вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ?
4.Яке функціональне призначення приміщень літньої кухні літ. Д та сараю літ. Ж., розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:002:0105, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату проведення експертизи? Чи належать останні, станом на дату проведення експертизи, до нежитлових (допоміжних)? Чи існують у заданих приміщень ознаки житлового приміщення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2021 року у вказаній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
1. Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва розділити (виділити частку) будинку АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 , частка якої становить 1/2, ОСОБА_2 , частка якої становить 1/4 та ОСОБА_3 , частка якого становить 1/4, з урахуванням їх часток у спільній частковій власності, з виділенням в натурі кожному із співвласників його частки, та у разі існування такої можливості - розробити варіант такого розподілу?
2. Які варіанти розподілу (виділення частки) квартири між співвласниками
ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням їх часток у спільній частковій власності та вимог нормативно правових-актів?
3. Чи можливо встановити ринкову вартість житлового будинку, розташованого за
адресою: АДРЕСА_1 ? Якщо ні, то в чому полягає неможливість?
Якщо так, зазначити ринкову вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи.
Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Не погоджуючись з ухвалою, суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме частини 5 статті 103 ЦПК України. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив питання, які були запропоновані адвокатом Яценко Д.В. на розгляд експерта.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції послався на положення ст.103 ЦПК України та виходив з того, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для виріш Частиною 1 ст.103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч.ч.3-5 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отримані докази, у тому числі пояснення сторін та висновки експертизи мають бути оцінені судом за правилами ст.89 ЦПК України.
Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст.ст.103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року №4038-XII та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.
В апеляційній скарзі про скасування оскаржуваної ухвали відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема частини 5 статті 103 ЦПК України.
Відповідно до частини 5 статті 103 ЦПК України, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відхиляючи питання, які були запропоновані для розгляду експерта адвокатом Яценко Д.В., суд першої інстанції вказав, що вказані питання є недоцільними, оскільки предметом розгляду вказаної справи є припинення права власності відповідача на частку у спільному майні та визнання права власності, а не поділ майна.
Такі висновки суду є законними та обґрунтованими, оскільки за змістом статей 186, 380, 381 ЦКУ, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол, тощо), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди, тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на зазначені будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватися не може.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет позову та те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо та з метою усунення суперечностей та неповноти розгляду справи судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильних та обґрунтованих висновків та діяв у межах процесуального закону, а тому посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді клопотання про призначення експертизи не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання, які просив поставити перед експертом відповідач, виходять за межі судового спору.
За змістом статей 186, 380, 381 ЦК України господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол, тощо), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди, тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на зазначені будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватися не може.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.
Пунктом 2.3 глави 2 цієї Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
Установивши, що представником відповідача заявлені питання з метою встановлення обставин щодо самочинної перебудови нерухомого майна та господарсько-побутових будівель, які не є самостійними нерухомими речами , і зазначені обставини не входять до предмету доказування у справі , суд першої інстанції обґрунтовано відхилив питання № № 1, 2, 4, поставлені на експертизу представником відповідача адвокатом Яценко Д.В..
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська