Дата документу 29.11.2021 Справа № 314/338/21
ЄУ № 314/338/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/1021/21 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянула 29 листопада 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Республіка Азербайджан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, що в провадженні СУ ГУНП України в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080210000053 від 25 січня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 січня 2021 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 маючи намір спрямований на умисне пошкодження майна ОСОБА_10 шляхом підриву бойової гранати за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , на автомобілі марки «Zaz» модель «Sens» д.р.н. НОМЕР_1 , що здійснює пасажирські перевезення громадян, разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами, прибув в район АЗС «Укрнафта» по вулиці Соборній в місті Вільнянськ Запорізької області, де вийшов з автомобілю та пішки направився у бік приватних будинків по вулиці Першотравневій.
Перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що зазначене майно належить потерпілій ОСОБА_10 , ОСОБА_8 переслідуючи мету умисного пошкодження майна останньої, з якою у нього склались неприязні відносини на ґрунті відмови сплати грошової заборгованості ОСОБА_10 перед невстановленими особами, усвідомлюючи протиправних характер своїх дій, використовуючи заздалегідь підготовлену гранату РГД-5 із важелем УЗРГМ (УЗРГМ-2), достовірно знаючи про те, що привласнений предмет є бойовим, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відокремивши захисне кільце від запального механізму, тим самим привівши гранату РГД-5 в дію, перекинув останню через паркан на територію вказаного домоволодіння, що призвело до вибуху, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_10 спричинено матеріальний збиток.
Після чого, ОСОБА_8 продовжуючи умисел спрямований на умисне пошкодження майна ОСОБА_10 , шляхом підпалу, маючи при собі заздалегідь підготовлену скляну пляшку із горючою рідиною, за допомогою запальнички підпалив тканевий фітіль, здійснив кидок вказаної пляшки у бік будинку та влучив у паркан, внаслідок чого стався спалах.
Своїми умисними діями, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.194 КК України, а саме: умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом вибуху та підпалу.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» визначено, що зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.
Відповідно до пунктів 1-4, 9 Положення «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та Інструкцією «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а 'також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21,08,1998 № 622 (далі - Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622). визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.
При невстановлених досудовим слідством часі, місці та обставинах 2021 року, ОСОБА_8 , діючи умисно, маючи намір на незаконне придбання та носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав бойову гранату РГД-5 із важелем УЗРГМ (УЗРГМ-2), яку її подальшому незаконно носив при собі з метою подальшого використання.
24.01.2021 приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 . маючи намір на незаконне носіння бойової гранати РГД-5 із важелем УЗРГМ (УЗРГМ-2), на автомобілі марки «Zaz» модель «Sens» д.р.н. НОМЕР_1 , що здійснює пасажирські перевезення громадян, разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами, прибув в район АЗС «Укрнафта» тю вулиці Соборній її місті Вільнянськ Запорізької області, де вийшов з автомобілю та пішки направився у бік приватних будинків по вулиці Першотравневій.
Перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи заздалегідь підготовлену гранату РГД-5 із важелем УЗРГМ (УЗРГМ-2), достовірно знаючи про те, то привласнений предмет є бойовим, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відокремивши захисне кільце від Запального механізму, тим самим привівши гранату РГД-5 в дію, перекинув останню через паркан на територію вказаного домоволодіння, що призвело до вибуху, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_10 спричинено матеріальний збиток.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.263 КК України, яке кваліфікується як незаконне придбання та носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
13.10.2021 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12021080210000053 від 25 січня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
Посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий за погодженням з прокуратурою звернувся до суду з клопотанням, у якому просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року відмовлено у задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 13 грудня 2021 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки: не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово; прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою по кримінальному провадженню.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовуючи до вказаної особи запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень та дійшов висновку про необхідність застосувати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що на думку слідчого судді забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.
В обґрунтування доводів зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки всім ризикам та обставинам, передбаченим ст.ст.177, 178 КПК України, щодо доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Зокрема, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 вчинив злочин, який згідно ч.4 ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Аналізуючи обставини вчинення злочину вважає, що підозрюваний може залякувати свідків, особливо потерпілу, яка зазначала про це у своїх показах, або з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового слідства у тому числі за кордоном.
Відповідно до вимог ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів, перебування ОСОБА_8 на достроковому позбавлені волі та усвідомлення невідворотності покарання за його вчинення, є ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки знає анкетні дані свідків, потерпілої, їх місця мешкання. Також останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати стосовноОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник-адвокат ОСОБА_7 вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою та просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Підозрюваний та його захисник висловили свої заперечення вимогам апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення переглядається в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах заявлених прокурором доводів, судова колегія констатує, що слідчий суддя, викладаючи власні висновки, був непереконливим, оскільки не звернув уваги на певні обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, слідчий суддя правильно встановив, що матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.163 КК України, що не оспорюється сторонами і повністю знайшло підтвердження у наданих до клопотання доказах.
При цьому, слідчий суддя по відношенню до ОСОБА_8 обрав запобіжний захід у виді домашнього арешту, що може мати місце з урахуванням встановлення не лише обґрунтованості висунутої підозри, а і хоча б одного ризику негативної процесуальної поведінки підозрюваного. В протилежному випадку слідчий суддя, мав виходити із положень ч.3 ст. 194 КПК України.
Натомість, викладені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі висновки вочевидь виявляють протиріччя та невідповідність вимогам ч.3 ст. 194 КПК України.
Вказавши в ухвалі на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, слідчий суддя не погодився з існуванням, зазначених у клопотанні слідчого ризиків, та дійшов хибного висновку, що слідчим та прокурором під час розгляду клопотання не було доведено, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. Доводи прокурора з цього приводу фактично залишені без уваги, і їм не надана належна правова оцінка.
Так, обираючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя належним чином не врахував ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_8 висунуто підозру, а також слідчий суддя не приділив достатньої уваги відомостям стосовно особистості підозрюваної особи, що призвело до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Слідчим суддею не було враховано, що підозрюваний раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинив нові тяжкі злочини в період невідбутого строку покарання за попереднім вироком, від відбування якого був умовно-достроково звільнений.
При цьому в провадженні суду першої інстанції відносно ОСОБА_12 перебуває інше кримінальне провадження.
Сукупність наведених вище обставин характеризує ОСОБА_8 , як особу схильну до вчинення злочинів та свідчить про очевидну наявність високого ступеня ризику вчинення іншого злочину.
При цьому, слідчий суддя не вмотивував належним чином власні висновки про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст.ст.94, 178 КПК УКраїни, не оцінив обставини, на які послався слідчий у клопотанні, та додані до клопотання документи у їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення та прийняв рішення щодо виду запобіжного заходу, який не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Наведені порушення згідно положень ст.409 КПК України дають апеляційній інстанції підстави для скасування судового рішення з постановленням нової ухвали, що відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.407 КПК України.
При розгляді клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.
Так, органом досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи є обґрунтованими, а заявлені у клопотанні ризики на даний час існують.
Матеріалами провадження доведеним ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Такий ризик, судова колегія пов'язує із попереднім притягненням ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, отже наявністю судимості та наявності іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_8 .
Одночасно, суд бере до уваги і тяжкість злочинів, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , що за своєю класифікацією відносяться до тяжких злочинів, і очікуване покарання у разі визнання ОСОБА_8 винним, що у своїй сукупності свідчить на користь висновку про можливість переховування останнього.
Також колегія суддів вважає доведеним ризик незаконного впливу підозрюваного на потерпілу та свідків, оскільки останній обізнаний про адреси проживання потерпілої і свідків.
Отже, суд знаходить цілком слушними заявлені слідчим та прокурором ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням вимог ст.178 КПК України щодо обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, апеляційний суд зауважує на інших даних стосовно особи ОСОБА_8 , як те, що він одружений, дітей не має, не працює, що засвідчує відсутність постійного джерела доходів та відсутність стійких соціальних зв'язків.
Доказів протилежного суду не надано, що додатково засвідчує неспроможність висновків слідчого судді з цього приводу за відсутності документального підтвердження.
З урахуванням сукупності наведених обставин, підстав для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту по відношенню до ОСОБА_8 не вбачається.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За обставин висунутої підозри, судова колегія вважає за необхідне визначити заставу.
При цьому, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про визначення суми застави колегія суддів враховує майновий стан підозрюваного, наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне визначити підозрюваному розмір застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 гривень, який на переконання апеляційної інстанції гарантуватиме дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків у разі внесення даного розміру застави.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, що відповідатиме положенням ч.3 ст.407 КПК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 строком до 13 грудня 2021 року включно, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 грудня 2021 року включно.
Встановити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 (дев'яносто тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: прибувати до слідчого або суду по першому виклику на визначений ними час; повідомляти слідчого або суд, в залежності від стадії провадження, про зміну місця свого проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 на строк не пізніше ніж до 13 грудня 2021 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4