Справа № 760/13773/20
Провадження № 22-ц/801/2326/2021
Категорія: 96
Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.
Доповідач:Матківська М. В.
14 грудня 2021 рокуСправа № 760/13773/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
Секретар: Кузьменко Б. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради
на рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Першої київської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
Рішення ухвалила суддя Салдан Ю. О.
Рішення ухвалено о 14.59 год у м. Бар Вінницької області
Повний текст рішення складено 02 лютого 2021 року,
Встановив:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2008 року він і ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю у цивільному шлюбі, без реєстрації та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після смерті дружини залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, в тому числі і квартира АДРЕСА_1 .
Щодо отримання спадщини він звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори, де йому повідомили, що він не має права на спадщину, оскільки не перебував в офіційному шлюбі із померлою.
У зв'язку з чим просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю його та ОСОБА_3 , з 2008 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Першої київської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 2008 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі - Київська міська рада просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу залишити без розгляду.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права; судом не повною мірою з'ясовані обставини, що мають значення для справи та обставини, які суд вважав встановленими, недоведені.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не встановив чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив чи впливатиме встановлений факт на спадкові права і обов'язки цих осіб. Зокрема, судом не залучено до розгляду справи заінтересовану особу - територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради, в результаті чого вона була позбавлена можливості брати участь у справі і надати докази, які могли вплинути на рішення суду, врахувавши положення статті 1277 ЦК України, щодо покладеного на орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, обов'язку по поданню до суду заяви про визнання спадщини відумерлою. А у випадку відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спадщина у вигляді спірної квартири може бути визнана за позовом Київської міської ради відумерлою спадщиною і зарахована до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги заявника без витребування копії спадкової справи, заведеної Першою київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує факт не встановлення наявності інших заінтересованих осіб у вирішенні даної справи та не перевірив чи впливатиме встановлений факт на спадкові права і обов'язки цих осіб.
Визначення заінтересованою особою нотаріуса є помилковим, оскільки у разі відсутності інших спадкоємців і за відсутності спору про право, заінтересованою особою у даних правовідносинах є відповідна територіальна громада в особі її ради.
Надані заявником докази на підтвердження даного факту, не підтверджують факту проживання однією сім'єю не менше п'яти років, а підтверджують лише факт спілкування заявника із померлою. Заявник не надав доказів на підтвердження їх спільного сімейного бюджету чи спільних заощаджень, облаштування їхнього сімейного побуту, сплату комунальних послуг, фотокартки та інших фактів, які б підтвердили факт їхнього спільного проживання. Тобто, доказів на підтвердження проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 в розумінні закону, заявником не надано та не доведено заявлені ним вимоги.
Заявник претендує на спадкове майно і право на це майно оспорюється Київською міською радою, із чого вбачається що виник спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, що є підставою для залишення заяви без розгляду.
Крім того, апеляційна скарга містить відомості про те, що про оскаржуване рішення від 28 січня 2021 року вона дізналася під час ознайомлення у Солом'янському районному суді м. Києва із матеріалами цивільної справи № 760/4267/21 за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини по спадковій справі № 640/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Заявник та заінтересована особа відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Корченюк А. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін. Пояснив, що дійсно існує судова справа про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом. ОСОБА_1 не є учасником тієї справи. Про хід справи і чи ухвалено рішення по ній йому не відомо.
В судове засідання представник особи, яка подала апеляційну скаргу Київської міської ради - М. Харитонов, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився. 24 листопада 2021 року надіслав листа, у якому зазначив, що Київська міська рада підтримує апеляційну скаргу, просить задовольнити її і слухати справу у її відсутність та повідомити про прийняте рішення.
Представник заінтересованої особи Першої київської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із оцінки наданих заявником доказів та пояснень свідків в їх сукупності, в результаті чого прийшов до висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дійсно проживали разом однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року по день її смерті, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права і обов'язки. Встановлення цього факту потрібне заявнику з метою оформлення свого права на спадкове майно як спадкоємцем за законом четвертої черги.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду.
Судом першої інстанції встановлено, що з акту від 03 червня 2020 року за підписом начальника ЖЕД-9-3 Л. Чернишенко вбачається, що сусіди, які проживають в будинку АДРЕСА_3 , підтверджують, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 дійсно проживає з 2008 року (а. с. 12).
У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ ВДІМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанта міліції Туріцина К. А. від 24 січня 2012 року адресою місця проживання ОСОБА_1 , 1956 року народження, вказано: АДРЕСА_1 (а. с. 13).
У медичній карті амбулаторного хворого № 8412 від 05 липня 2013 року вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15,16-17).
Згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Солом'янським РУ ГУМВС України в м. Києві місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано по АДРЕСА_1 з 19 лютого 1976 року (а. с.8-9).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29 квітня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві (а. с. 10).
Причиною смерті ОСОБА_2 була хронічна ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті № 010-1671 від 28 квітня 2020 року (а. с. 11).
За даними повідомлення Київської місцевої прокуратури № 9 за вихідним № 20/10-59/2307 від 29 квітня 2020 року, прокуратура не заперечує проти видачі для поховання (кремації) тіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брату цивільного чоловіка - ОСОБА_5 (а. с. 14).
Із довідки № 9455/02-14 від 23 грудня 2020 року, виданої Першою київською державною нотаріальною конторою вбачається, що 25 червня 2020 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена спадкова справа № 640/2020; із заявою про прийняття спадщини (заяву зареєстровано 25 червня 2020 року за № 2146) як особа, яка проживала з померлою однією сім'єю не менше п'яти років до її смерті, звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Інші заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від прийняття спадщини, а також заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину станом на 24 грудня 2020 року не надходили (а. с. 51).
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2). Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства (ч. 4).
За правилами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина 1). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина 2).
Згідно із ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 2 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
У пункті 21 цієї постанови роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно із спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Заявник, згідно вимог ст. 318 ЦПК України, на підтвердження факту спільного проживання не зазначив і не надав доказів перебування чи не перебування ним та спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю зі спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має пройти щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець і особа проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання таких осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування вимог сторін по справі і обставини, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів, які мають бути достатніми та мають відповідати вимогам статей 76-80 ЦПК України.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції виходив із доведеності факту спільного проживання заявника із ОСОБА_2 однією сім'єю, пов'язаності їх спільним побутом, існування у них взаємних прав і обов'язків, ведення ними спільного бюджету і здійснення ними спільних витрат на ремонт і відпочинок.
На підтвердження факту спільного відпочинку суд зазначив як доказ шість проїзних документів на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на поїзд Трускавець - Київ та Херсон - Київ (а. с. 70-75).
Проте наявність таких проїзних документів, у тому числі з урахуванням їх придбання на місця поруч, не можна визнати належним доказом усталених стосунків, притаманних сім'ї, і при тому, що цей доказ не свідчить про реальність сімейних відносин.
Такі письмові докази як: акт від 03 червня 2020 року; постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 24 січня 2012 року; медична карта амбулаторного хворого № 8412 від 05 липня 2013 року; довідка Першої київської державної нотаріальної контори про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_1 , також не можна визнати належними і достовірними доказами, оскільки вони також не свідчать про усталені стосунки, притаманні саме сім'ї, та не свідчить про реальність саме сімейних відносин, а не місця проживання заявника, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пояснення свідків по справі, у тому числі заявника ОСОБА_1 , допитаного як свідка, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , також не є належними й достовірними доказами по справі, оскільки у своїх поясненнях вони посилаються на певні викладені ними факти, а такі факти не підтверджені жодними доказами, у тому числі не підтверджені факти спільної діяльності по торгівлі на базарі, по спільному відпочинку саме як подружжя, про спільне проведення ремонтних робіт або їх проведення за спільні сімейні кошти.
Пояснення свідка ОСОБА_5 про наявність особистих стосунків, характерних для подружжя із почуттям взаємної любові і турботи, не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі не може бути підтвердженням цьому наявність проїзних документів.
Окрім цього, справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).
Як вбачається із довідки, виданої Першою київською державною нотаріальною конторою, спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита за заявою заявника по справі ОСОБА_1 і станом на 24 грудня 2020 року, тобто по закінченні 6-ти місячного терміну для прийняття спадщини, інших заяв від спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від її прийняття та про видачу свідоцтва про право на спадщину, не надходило.
Отже, інших осіб, які прийняли спадщину, крім ОСОБА_1 немає.
ОСОБА_1 не звертався до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом; державним нотаріусом не виносилася постанова про відмову у видачі йому такого свідоцтва.
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із даною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 з метою оформлення своїх спадкових прав як спадкоємець четвертої черги.
Наведене свідчить про те, що свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 нотаріусом не видавалося.
За правилами статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (ч. 1).
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (ч. 2).
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. 3).
Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу (ч. 5).
З урахуванням наведеного закону, заінтересованою особою, тобто, особою на права якої впливатиме встановлення такого факту, має бути не нотаріальна контора, а орган місцевого самоврядування - Київська міська рада, оскільки у випадку відмови у задоволені заяви, при відсутності інших спадкоємців, в органу місцевого самоврядування виникне обов'язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, за умови спливу одного року з часу відкриття спадщини, тобто після 26 квітня 2021 року, а у нотаріальної контори встановлення такого факту, а чи відмови у його встановленні не породжує жодних прав чи обов'язків та не впливає на її спадкові права.
Таким чином за заявою ОСОБА_1 у справі окремого провадження залучена до справи невіро визначена ним заінтересована особа.
З урахуванням обставин справи заінтересованою особою у справі має бути відповідна територіальна громада в особі Київської міської ради.
У заяві про встановлення факту заявник ОСОБА_1 , на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, вказав мету встановлення такого факту, а саме, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу необхідно йому для оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно - спірну квартиру.
У своїй апеляційній скарзі Київська міська рада зазначає про те, що вона вважає недоведеними вимоги заявника ОСОБА_1 та оспорює його право на спадкове майно.
Отже, у даному випадку існує спір про право на спадкове майно, до складу якого входить і спірна квартира, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Враховуючи викладене і те, що має місце спір про право на спадкове майно, до складу якого входить спірна квартира, і такий спір повинен вирішуватися у порядку позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, підлягає залишенню без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України.
Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При подачі апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу - Київська міська рада, сплатила судовий збір в розмірі 630,60 грн. (а. с. 145), який підлягає до стягнення із заявника на її користь.
Керуючись ч. 6 ст. 294, ст. 367, 374, 377, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Першої київської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу, залишити без розгляду.
Роз'яснити заявникові, що він має право подати до суду позов на загальних підставах.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судові витрати в сумі 630,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник
Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року