Справа № 127/11793/21
Провадження № 33/801/965/2021
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач: Якименко М. М.
14 грудня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року,-
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень та стягнуто судовий збір в розмірі 454,00 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що вперше він подав апеляційну скаргу до суду 30.10.2021. Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 12.11.2021 зазначену апеляційну скаргу повернуто заявнику, у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що змусило його звертатися з апеляційною скаргою повторно 24.11.2021. А тому вважає, що строк пропущений ним з поважних причин.
В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не в повній мірі досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити і поновити строк на апеляційне оскарження. Посилаючись на викладені у ній доводи скаржник пояснив, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Також перед початком судового засідання подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та працівника поліції Рапинця О.В.
Суд, ознайомившись з даним клопотанням, дослідивши матеріали справи, прийшов висновку про відмову в його задоволенні. Так свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили факт відмови правопорушника від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Дана обставина не заперечується ОСОБА_1 , а відтак не підлягає доказуванню. Щодо допиту свідка ОСОБА_4 та працівника поліції, який склав протокол про адміністративне право рушення, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Про допит даних свідків правопорушник в суді першої інстанції клопотання не заявляв, хоча не був позбавлений такої можливості. Обґрунтувати причини неподання даного доказу до суду першої інстанції правопорушник не зміг. Вінницький апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості дослідити дані докази, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, суддя апеляційного суду вважає, що клопотання слід задовольнити - поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи вперше подано апеляційну скаргу скаржником 30.10.2021 (а.с. 37-51), яку постановою апеляційного суду від 12.11.2021 повернуто особі, яка її подала (а.с. 54). Вдруге скаржник звернувся з апеляційною скаргою 24.11.2021 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження (а.с. 57).
Вказані обставини вказують на об'єктивну неможливість своєчасного оскарження постанови суду та поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому цей строк підлягає поновленню.
Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 017916 від 28.04.2021 року 04 год. 35 хв., який є одним із доказів у справі, водій ОСОБА_1 , 28.04.2021 о 03:53 год. в м. Вінниці по вул. Замостянська, керував т/з «Honda Dio», д.н.з. б/н з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 2); рапортом лейтенанта поліції О. Рапинець (а.с. 5); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови (а.с. 4) та відеозаписом дослідженим судом (а.с. 17).
Сукупністю зазначених вище доказів підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи.
Докази узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_5 доводиться зібраними матеріалами по справі.
Суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку про доведеність його вини у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи наведене, суддя вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що правопорушник не заперечив факт відмови від проходження медичного обстеження.
Доводи апеляційної скарги про те, що не зазначено в протоколі який саме огляд мав пройти ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції та у який спосіб, тому він не знав в чому саме його звинувачували, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються відеозаписом з нагрудної камери та змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
На відео зафіксовано, що працівники поліції запитували ОСОБА_1 , чи вживав він спиртні напої на що вказав, що вживав. Тобто, він розумів, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд саме на стан алкогольного сп'яніння, як на місці так і в лікарні.
Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою обов'язкове скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено.
За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що порушений порядок огляду, передбачений ст. 268 КУпАП, є безпідставними. Оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження неправомірності в діях працівників поліції ОСОБА_1 не надав до суду першої інстанції, і до апеляційного суду.
Вказані доводи скаржника в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в письмових поясненнях свідків конкретно не зазначено від якого огляду на стан сп'яніння відмовився ОСОБА_1 та те, що пояснення складені не власноруч, а на бланках, а тому не можуть бути належними доказами, суддя апеляційного суду до уваги не приймає. Оскільки кожне з пояснень містить особистий підпис свідка, а отже і згоду на правильне зазначення працівником поліції всіх відомостей, які в ньому містяться.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, свідки ставили підписи також на протоколі про адміністративне правопорушення, тобто вони володіли інформацією, яку підписували.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних пояснень свідків, їх фальсифікації, скаржником не надано.
Також, на відео зафіксовано, що працівники поліції роз'яснили свідкам, що є підозра, що водій керував т/з в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду саме алкогольного сп'яніння, тобто свідкам було роз'яснено на підставі якого сп'яніння буде складатись протокол відносно ОСОБА_1 .
Отже вказані доводи скаржника, є непоґрунтованими.
Суддя апеляційної інстанції також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи.
Як вбачається із матеріалів прави, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд до медичного закладу, суддя вважає не обґрунтованими, оскільки розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та такими, що не впливають на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення.
Дані доводи апеляційної скарги, не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.
Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, доводи в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
Щодо тверджень в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , що в протоколі суть правопорушення сформульована незрозуміло, адже не зазначено, від якого саме огляду відмовився водій, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки в протоколі чітко вказано які саме ознаки виявлено у водія під час зупинки (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода та нечітка вимова).
Також з відео вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі, від чого правопорушник відмовився.
Крім того, на відео зафіксовано, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснили його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП..
Тому висновок суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правилтним.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Скаржник до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надав. Будь-яких зауважень щодо його змісту чи клопотань він не заявляв.
За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними.
Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судом правильно вказано, що так як ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, що підтверджується довідкою ТСЦ №0541 щодо надання інформації від 19.09.2021 №31/2/0541-2012 (а.с. 27), тому до нього не може бути застосоване адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Якименко