Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/952/20
Провадження № 2/382/100/21
Іменем України
22 листопада 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , відповідно до вимог якої та з посиланням на положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 633, 634, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 1, 6, 10, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», просив:
- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість станом на 12.06.2020 р. за договором фінансового лізингу № K3W0A+0000289739 від 05.10.2011 р. у розмірі 588 800,15 грн. (126 667,81 грн. заборгованості по залишку вартості предмету лізингу; 36087,08 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу; 6485,13 грн. заборгованості за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу; 419 560,13 грн. заборгованості з пені).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № K3W0A+0000289739 від 05.10.2011 р. ОСОБА_1 виявила своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті www.privatbank.ua. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу (надалі - Договір). Відповідач згідно з умовами Договору отримав від Банку у платне користування автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2011, тип ТЗ: легк. автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності Банку.
Позивач зазначав, що відповідно до п. 2.9.4.8.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі настання події дефолту, лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту (повідомлення про дефолт) та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором. Повернення предмета лізингу здійснюється за адресою, вказаною у повідомленні. У порушення норм закону та умов Договору зобов'язання належним чином не виконані.
Позивач вказував, що згідно з п. 2.9.4.8.2.4 Договору якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за Договором, яка відповідно розділу 2.9.4.1 означає залежно від контексту грошові зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем, строк сплати за якими настав або (і) суму коштів за такими грошовими зобов'язаннями.
Відповідач подав відзив та просив відмовити в позові, посилаючись на те, що:
- Договір фінансового лізингу, на який посилається Банк як на підставу заявлених позовних вимог, у вигляді заяви про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу від 05.10.2011, укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, тому відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін;
- у 2015 році Банк вже звертався до Яготинського районного суду Київської області із позовними вимогами про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № K3W0A+0000289739 від 05.10.2011 р. Рішенням цього суду від 13.01.2016 у справі № 382/58/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017, в позові Банку відмовлено. У цій справі встановлено нікчемність укладеного сторонами договору;
- позивач не надав суду доказів оформлення та укладання сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, що в сукупності із заявою та пам'яткою клієнта свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Крім цього, відповідач подав заяву про застосування позовної давності, стверджуючи, що із тексту заяви про приєднання вбачається строк лізингу у 60 днів; графіком повернення лізингових платежів передбачено, що останній платіж має бути здійснено 20.10.2016 року. Натомість, позовну заяву подано після спливу трьох років з дати настання строку повернення лізингових платежів.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності свого представника.
Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечував, з огляду на викладене у відзиві.
Перевіривши матеріали справи, Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
В силу частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позовні вимоги ґрунтуються на заяві про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № K3W0A+0000289739 від 05.10.2011 р. (а. с. 9, 5-22).
Як стверджує позивач, ОСОБА_1 , підписавши зазначену заяву, виявила своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті www.privatbank.ua. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу, невиконання грошових зобов'язань за яким стало підставою для звернення Банку до суду з позовом у цій справі.
Разом з тим, відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.
За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.
Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 19.10.2016 року у справі № 6-1551цс16, від 18.01.2017 року у справі № 6-648цс16, Верховним Судом у постановах від 01.04.2020 року у справі № 404/4702/18-ц (провадження № 61-8629св19), від 24.02.2021 року у справі № 757/23139/18 (провадження № 61-14832св19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) виклала висновок, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.
Таким чином, оскільки Договір нотаріально не посвідчений, він є нікчемним та не створює правових наслідків, тобто не породжує (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків, для його сторін; Договір не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки він є нікчемним в силу закону.
Також суд враховує, що у 2015 році Банк вже звертався до Яготинського районного суду Київської області із позовними вимогами про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № K3W0A+0000289739 від 05.10.2011 р.. Рішенням цього суду від 13.01.2016 у справі № 382/58/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017, в позові Банку відмовлено (а. с. 37-48). У цій справі встановлено нікчемність укладеного сторонами Договору.
Крім цього, відповідач подав заяву про застосування позовної давності, стверджуючи, що із тексту заяви про приєднання вбачається строк лізингу у 60 днів, а графіком повернення лізингових платежів передбачено, що останній платіж має бути здійснено 20.10.2016 року. У свою чергу, в позовній заяві позивач ніяким чином не обґрунтовує причини звернення до суду зі спливом трьох років з дати настання строку повернення лізингових платежів.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на нікчемному договорі, в позові необхідно відмовити.
Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 216, 220,760, 806 ЦК України, суд
В позові Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 13 грудня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О.А.