08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1436/21
381/3355/21
09 грудня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у проживанні та користуванні житловим приміщенням, -
20.09.2021 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у проживанні та користуванні житловим приміщенням. Свій позов обґрунтовує тим, що відповідач є його батьком. Як зазначає в позові позивач, він зареєстрований та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок перебуває у спільній власності відповідача та його племінниці. Мати позивача ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2010 році було розірвано. Після розірвання шлюбу він та його мати проживали та станом на сьогодні живуть у спірному будинку його батька. Батько, як власник будинку ніяким чином не перешкоджав їхньому проживанню. Комунальні платежі сплачують вчасно, підтримують будинок в чистому стані та ремонтують, якщо щось ламається. Однак, останнім часом відповідач почав погрожувати, що вижене з будинку не надавши мені іншого житла, змінить замки та більше не впустить до будинку, мотивуючи тим, що йому потрібно продати будинок, а тому вважає, що вимоги відповідача, щодо його виселення є незаконним та таким, що порушують його законні права та законні інтереси, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2021 дана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання позивач не з'явився, одночасно з подачею позовної заяви, надав заяву в якій просив справу розглянути в його відсутність.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, вважає вимоги позивача надуманими, які не відповідають фактичним обставинам справи, пояснивши, що позивач його син, який проживає в м. Києві та знімає там квартиру. За адресою: АДРЕСА_1 проживає його колишня дружина. Він живе з іншою жінкою та за іншою адресою. Ключів від будинку не має. Зацікавлений в тому, щоб син проживав в даному будинку, оскільки він руйнується та в ньому потрібно робити ремонт, підтримувати його в належному стані. Будь-яких перешкод сину у користуванні будинком не чинить. Просив відмовити у позові.
Заслухавши вступне слово відповідача, покази свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Гарантоване ст.55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права має бути обґрунтування такого порушення. Отже, порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 . Будинок поділений на дві частини.
Як зазначено в позові, мати позивача ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 28.04.2010 року Відділом РАЦС Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області. Після розірвання шлюбу позивач та його мати проживали та станом на час розгляду справи в суді проживають в спірному будинку. Дані обставини не заперечується відповідачем.
Звернувшись до суду з даним позовом позивач зазначає, що останнім часом відповідач почав погрожувати йому, що вижене його з будинку не надавши іншого житла, змінить замки та більше не впустить його до будинку, мотивуючи це тим що йому потрібно продати будинок.
В силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно положень частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 цього ж Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України). Права власника житлового будинку, квартири визначені у ст. 383 Цивільного кодексу України та ст.150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як роз'яснено у п.33 та п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Згідно з встановленим ст.13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 3 ст.12 та частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 129 Конституції України, статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В судовому засіданні відповідач надав суду покази про те, що ніяким чином не перешкоджає позивачу проживати та користуватися житловим приміщенням, більш того він особисто там не проживає і зацікавлений щоб позивач, який є його сином, проживав в будинку.
Також, в судовому засіданні була допитана, як свідок, ОСОБА_4 , яка надала свідчення, про те, що вона є рідною сестрою відповідача. Будинок залишився після смерті матері. Одна частина належить їй, а інша відповідачу. В належній частині будинку брата проживає його колишня дружина. Сам він проживає з іншою жінкою та за іншою адресою. Також свідок повідомила, що в брата ключів від будинку немає, оскільки вони перебувають в неї, так як вона обробляє город брата. Будь-яких перешкод проживати в будинку колишній дружині та синові брат не чинить, а навпаки просить проживати в будинку та доглядати за ним.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору позивачем не доведено обставин, які свідчили про протиправну поведінку відповідача відносно позивача, вчинення відповідачем інших дій, спрямованих на обмеження прав позивача.
Отже, суд, оцінивши докази сторони позивача з точки зору їх належності, достовірності, допустимості, взаємного зв'язку між собою, причинно - наслідковим зв'язкам, приходить до висновку, що стороною позивача не наведено в повному обсязі належних та допустимих, достатніх, достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про перешкоджання відповідачем у проживанні та користуванні йому житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для суду у відмові в задоволенні позовних вимог.
За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином позивачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу в обґрунтування неправомірності дій з боку відповідача, так як і відсутні докази порушення права позивача на право власності.
Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89265,268 ЦПК України, на підставі 15,16,316,317,319,321,391 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстр.: АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 14.12.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей