ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2021 м. КиївСправа № 910/12864/21
За позовом: приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ";
до: державного підприємства "УКРАЇНСЬКА СТУДІЯ ХРОНІКАЛЬНО- ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ";
про: стягнення 78.334,81 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "УКРАЇНСЬКА СТУДІЯ ХРОНІКАЛЬНО- ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ" (далі - відповідач) про стягнення 78.334,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором на відпуск води та послуги каналізації від 04.01.1993 № 00689/1-5-02, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 78.334,81 грн., з яких: 53.726,97 грн. - основна заборгованість, 10.745,39 грн. - штраф, 3.590,61 грн. - 3 % річних та 10.271,84 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2021 (суддя ОСОБА_1) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12864/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 09.09.2021 № 05-23/1619/21 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12864/21 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 в результаті якого вказану справу передано на розгляд судді Балац С.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2021 справу № 910/12864/21 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням здійснення часткової оплати та відсутності в матеріалах справи частини первинних документів, які підтверджують заборгованість. Також в поданому відзиві відповідач зазначає про неналежним чином засвідчені документи, додані до позову та безпідставність нарахування сум штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що відсутність в матеріалах справи частини первинних документів зумовлена карантином, а також про належне засвідчення документів, доданих до позову.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено договір на відпуск води та послуги каналізації від 04.01.1993 № 00689/1-5-02 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією у м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.86 № 24 (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.
Положеннями пункту 3.6 Договору передбачено, що відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, позивач має право до сплати відповідачем заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.
Додатковою угодою від 01.08.2014 до Договору, зокрема, визначено, що оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі розрахункового документа, який позивач направляє відповідачу в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік), у п'ятиденний строк з дня направлення позивачем розрахункового документа відповідачу або до банківської установи відповідача. В разі неотримання від позивача поточного розрахункового документа, відповідач самостійно отримує його у позивача та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним періодом. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 № 24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням і дію правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, відповідно до п. 1.1 яких, останні є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Так, за твердженнями позивача, останнім на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, надані відповідачу послуги в період з 01.01.2020 по 31.05.2021 на суму 216.894,79 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку,
Проте, така заборгованість сплачена відповідачем частково в сумі 163.423,53 грн., що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 53.726,97 грн. (враховуючи перерахунки на суму 255,71 грн.).
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді штрафу в сумі 10.745,39 грн., а також вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3.590,61 грн. та інфляційних втрат в сумі 10.271,84 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписами статті 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) встановлено, що дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Частиною 2 статті 22 Закону встановлено, що споживачі питної води, зокрема, зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В матеріалах справи наявні, у вигляді засвідчених копій, акти обстеження та зняття показань з приладу обліку, які підписані сторонами Договору, а саме: за січень 2020, за лютий 2020, за березень 2020 та травень 2021.
Таким чином, за висновками суду, заборгованість відповідача перед позивачем, за укладеним між сторонами спору Договором документально підтверджена лише за вказані вище періоди, а саме:
- за січень 2020 в сумі 22.238,28 грн.;
- за лютий 2020 в сумі 19.311,36 грн.;
- за березень 2020 в сумі 21.230,82 грн.;
- за травень 2021 в сумі 3.772,25 грн.
Додатковою угодою від 01.08.2014 до Договору, зокрема, визначено, що в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.
Відповідно до поданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, відповідачем у грудні 2020 здійснено погашення заборгованості в сумі 148.094,50 грн.
Тобто, враховуючи вказані вище положення додаткової угоди від 01.08.2014 до Договору, заборгованість відповідача за січень 2020, лютий 2020 та за березень 2020 є погашеною.
Також з поданого позивачем до суду розрахунку вбачається, що заборгованість за травень 2021 в сумі 3.772,25 грн. є погашеною (сплата 6.134,53 грн.).
Оскільки заборгованість відповідача за Договором за січень 2020, лютий 2020, березень 2020 та травень 2021 була погашеною до відкриття провадження у даній справі, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заборгованість за січень, лютий та березень 2020 була погашена відповідачем у грудні 2020, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу 3 % річних та інфляційних втрат за такий період є обґрунтованою.
Водночас, оскільки за розрахунками суду, сума штрафу є більшою ніж заявлена до стягнення, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню повністю в сумі 10.745,39 грн.
Оскільки позивачем в поданому до суду розрахунку не зазначена дата здійснення відповідачем сплати суми в розмірі 148.094,50 грн., а зазначено лише, що така сума сплачена у грудні 2020, за висновками суду, кінець періоду прострочення такої заборгованості є 30.11.2020.
Приймаючи до уваги положення додаткової угоди від 01.08.2014 до Договору та сплату відповідачем заборгованості, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 1.392,11 грн., а саме:
- за січень 2020 з 06.02.2020 по 30.11.2020 (22.238,28 грн. Х 3 % / 365 Х 299 = 546,51 грн.);
- за лютий 2020 з 06.03.2020 по 30.11.2020 (19.311,36 грн. Х 3 % / 365 Х 270 = 428,55 грн.);
- за березень 2020 з 06.04.2020 по 30.11.2020 (21.230,82 грн. Х 3 %/ 365 Х 239 = 417,05 грн.).
Приймаючи до уваги положення додаткової угоди від 01.08.2014 до Договору та сплату відповідачем заборгованості, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягає задоволенню в сумі 2.366,51 грн., а саме:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу ) (грн.)
02.2020 - 11.202022.238,28103,85856,17
03.2020 - 11.202019.311,36104,16803,35
04.2020 - 11.202021.230,82103,33706,99
Загальна сума інфляційних втрат2.366,51
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Твердження відповідача про неналежно засвідчені документи додані до позову (засвідчені не адвокатом) судом відхилені з огляду на те, що дана справа розглядається в порядку (за правилами) спрощеного провадження без виклику сторін, що не передбачає обов'язковості представлення інтересів позивача саме адвокатом. Решта заперечень відповідача враховані судом, про що свідчать встановлені вище обставини.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "УКРАЇНСЬКА СТУДІЯ ХРОНІКАЛЬНО- ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ" (Україна, 01133, місто Київ, вул.Коновальця Євгена, будинок 18, ідентифікаційний код: 02404397) на користь приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) штраф в сумі 10.745 (десять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 1.392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 11 коп., інфляційні втрати в сумі 2.366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац