Справа № 404/5643/21
Номер провадження 2-а/404/106/21
14 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря- Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Бреус Валерія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У липні 2021 року представник позивача звернулась до суду із адміністративним позовом до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Бреус Валерія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №4491768 від 15.07.2021.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.07.2021 року поліцейський роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капрал поліції Бреус Валерій Юрійович виніс постанову серії ЕАН №4491768 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 20400 гривень.
При прийнятті оскаржуваної постанови поліцейський Бреус В.Ю. виходив з того, що ОСОБА_1 , 15.07.2021 року о 16:13 в м. Кропивницький по вулиці Велика Перспективна, 31/6 керував ТЗ будучи позбавленим права керування таким ТЗ рішенням Ленінського РС м. Кіровограда від 02.04.2021 року, чим порушив п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Винесену відповідачем постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. ОСОБА_1 є громадянином України та не має громадянства будь-якої іншої країни. З 2015 року постійно проживає в Сполучених Штатах Америки, час від часу приїздить на Україну та на територію інших держав, що зумовлено характером його роботи.
При цьому, громадянин України ОСОБА_1 має посвідчення водія, яке отримано ним в Сполучених Штатах Америки, як і будь-який іноземець має право отримати на території України національне посвідчення водія.
Вказує, що національного посвідчення водія (українського) та міжнародного посвідчення водія громадянин ОСОБА_1 на території України не отримував.
Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. З ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП ( 80731-10 ). Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала (Постанова Верховного Суду N 14 від 23.12.2005 року (зі змінами від 19.12.2008)).
Відповідно до статті 42 Женевської конвенції можливим є зупинення дії посвідчень водія, а не їх позбавлення, у разі порушення водієм правил дорожнього руху згідно із законодавством тієї чи тієї країни, а згідно українського законодавства позбавлення права керування транспортними засобами може лише суд і лише в тій країні, де їх було видано.
Вважає, що поліцейським здійснено неправильну кваліфікацію своєного адміністративного правопорушення, а саме кваліфіковано ч. 4 ст.126 КУпАП, замість належної ч. 2 ст.126 КУпАП.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, які представник позивача усунула.
Згідно ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлений судом про час та місце розгляду справи, через канцелярію суду представник позивача надала додаткові пояснення, в яких просила розгляд справи провести без їх участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, представник Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції подала до суду відзив на позовну, яким вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.
Відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі оглянувши відео-фіксацію на носії інформації DVD-R диск, суд вважає, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.07.2021 року о 16:13:51 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Кропивницький, вул.. Велика Перспективна, 31/36, будучи позбавленим права керування таким т.з. рішенням Ленінського р.с. м. Кіровограда від 02.04.2021 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
По факту вчинення правопорушення 15.07.2021 року поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Бреус В. Ю. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4491768, якою прийнято рішення до ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення -штраф у розмірі 20 400,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.126 КУпАП.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Так, приписами статті 9 і 10 КУпАП визначено, що під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 (а) ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Відповідно до ст. 42 Конвенції про дорожній рух сторони будуть визнавати: а) будь-яка національне водійське посвідчення, складене національною мовою або на одній з їх національних мов, або, якщо воно не складено такою мовою, що супроводжується завіреним перекладом; b) Договірні Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб водійські посвідчення видавалися тільки після перевірки компетентними органами наявності у водія необхідних знань і навичок; особи, уповноважені проводити цю перевірку, повинні мати належну кваліфікацію; зміст і порядок проведення як теоретичних, так і практичних іспитів регламентуються національним законодавством; с) в національному законодавстві повинні бути передбачені вимоги для отримання водійського посвідчення. Зокрема, в ньому повинні визначатися мінімальний вік для отримання водійського посвідчення, що вимагається стан здоров'я і умови для успішної здачі теоретичного і практичного іспитів. 2. а) Договірні Сторони будуть визнавати: і) будь-яке національна водійське посвідчення, відповідне приписами додатка 6 до цієї Конвенції; іі) будь-яке міжнародне водійське посвідчення, відповідне приписами додатка 7 до цієї Конвенції, за умови, що воно пред'являється разом з відповідним національним водійським посвідченням, дійсним на своїй території для керування транспортним засобом, відповідним категорії або категорій транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, за умови, що зазначені посвідчення є дійсними і що вони видані іншою Договірною Стороною або одним з її територіальних підрозділів або об'єднанням, уповноваженим на те цією Договірною Стороною; b) водійські посвідчення, видані однією Договірною Стороною, повинні визнаватися на території іншої Договірної Сторони до моменту, з якого дана територія стає звичайним місцем проживання власника посвідчення;
Отже, відповідно до Конвенції про дорожній рух від 1968 року країни-учасниці визнають національні водійські посвідчення один одного. США та Україна входить до переліку країн учасників даної Конвенції.
Згідно з п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідчення водія США відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач надає відеозапис з місця адміністративного правопорушення від 15.07.2021 року, що здійснювався на нагрудний відео реєстратор.
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.04.2021 року, залишеної без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 17.08.2021 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн.. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини четвертої статті 126 КУпАП.
Суд констатує, що доводи сторони позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною четвертою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, суд вважає помилковим посилання представника позивача на положення ст. 42 Женевської конвенції Про дорожній рух, оскільки дана норма регулює порядок припинення дії посвідчення водія.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) мали місце, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її скасування та для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. ст. 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Бреус Валерія Юрійовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- залишити без задоволення, а постанову поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Бреус Валерія Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4491768 від 15.07.2021 року відносно ОСОБА_1 -залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: США, штат Джорджія Атланта, глендрідж драйв, 5501, реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено;
відповідач: поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Бреус Валерій Юрійович, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22б, м. Кропивницький;
відповідач: Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22б, м. Кропивницький;
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.
Повне судове рішення складено 14.12.2021 року.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В.Мохонько